Мартирологія Українських Церков Т. 2

итати, так що час не пропадає зовсім марно. Цьогорічні Різдвяні Свята в далеко більшій мірі, ніж в попередніх літах будять непереможне бажання прийти до Вас, Дор .[огий] Бр .[ате], вислухати Ваших переживань, знайти слово потіхи і розради, принести Вам за святим Павлом «усе духовне дарування для Вашого утвердження» і висловити щирі побажання. Та дрож проймає тіло і дух вяне, коли приходиться згадати непоборимі труднощі, ти- сяч миль далекої дороги, студінь і підбігунові морози. Як пробитись крізь ці сніговії, вюґи і заметілі? Але серце, повне любови, не знає меж і стриму і несеться бодай думкою понад вічні мерзлоти, тундри і тайги, пустирі і праліси, щоб занести Вам благовість Христового Рожде- ства, звернути Вашу увагу на належне проведення Свят, відірвати Вас, бодай на хвилину від буденних занять і клопотів і піднести з горя Вашу Душу. Щоб це свято, радість радостей не проминуло для Вас безслідно, але щоб принесло втіху, мир і щастя, та додало сил до нових подвигів і жертв. Гляньте на тих Пастирів і Мудреців Сходу, що за го- лосом Ангела і проводом Звізди прямують до Вифлеєму, незважаючи на всі труднощі, подорожі, на невигоди і при- годи, небезпеки і нещастя. їх веде велика туга за новим 471 вищим життям, побачити власними очима сповнення обі- цянки-обіцянок, наявну Божу мудрість і доброту, Христа Спасителя. Вони сильно переконані, що сповняють найви- ще життєве завдання і знаходять в поклоні Христові най- більше щастя і остаточне Спасіння. Коли вступили вони до Вифлеємської Храмини, «падши поклонишася єму» і зло- жили в дарі золото, кадило і миро, як вислів свого від- дання і блаженства. Таку саму радість знайшли і Пастирі, бо відчували теж потребу поправи своєї долі. Вони зазнали небувалої надземської втіхи, бо благовість Ангелів і Хри- стос в яслах зробили на них потрясаюче вражіння і по повороті від Христа «славили і хвалили Бога за все те, що чули і бачили». Для всіх душ благовість Різдва є радісна, дорога і цілюща! Тому то ми сильно віримо, що в нинішних зусиллях і шуканнях миролюбивих народів за способами відвернення нависаючих погроз і страхіть жахливої війни і неймовір- ного знищення лиця землі, в стараннях облегшити під- даних від налог [ податків ] на воєнні приготування, а звер- нути видатки на благо народа, знайти дорогу до тривалого миру, сіяє ясна зоря надії на поправу нашої долі. Вправді покищо надоїдають нам терпіння і болі. Розрядження міждержавного напруження видається нам таке повільне і добре і поступає таким черепашим кроком, але не забу- ваймо, що іншими довжинами і іншими вагами мірить і важить Г[осло]дь Бог долю поодиноких людей і пооди- ноких народів. І тому тим гарячіше наше бажання впасти до ніг разом з Пастирями й Мудрецями, перед Христом в яслах, по- дякувати за святість душ, за посвяту і неустрашимість в піддержуванні слабших і вбогих, за все те, що отримали ми з ласки рук Божих, за збереження віри і праведности в житті, за зрозуміння, що без Христа