Мартирологія Українських Церков Т. 2

и. Радянські джерела цей акт зображують як рішення, прийняте віруючим народом, і нахабно твердять, що не лишилось віруючих, вірних унії з Римо-католиць- кою Церквою. Події, що відбулися після 35-річного ювілею «приєднання», урочисто відзначеного Російською Право- славною Церквою в цьому році, свідчать, що ці твердження — чиста неправда. Хоч після «приєднання» всі уніятські парафії, які не згодилися «приєднатися» до Православної Церкви, офіційно були позбавлені реєстрації, а їхні храми вважалися закри- тими, проте, до сьогоднішніх днів у Західній Україні, було ще багато офіційно незареєстрованих храмів, ключі від яких зберігались у віруючих, що збиралися там для спіль- них молитов в час великих свят. Щоб не дати приводу для 726 остаточного закриття таких храмів, таємно діючі уніатські священики уникали відправляти в них богослужіння. їх звичайно виконували в приватних домах, а потім віруючі молилися самі в старих храмах. На протязі всіх 35 років віруючі таких парафій постійно збирали підписи під зая- вами, які відвозили уповноваженим у справах релігій у Львові, в Києві і в Москві, з проханням зареєструвати їхні громади. Одначе нічого не могли добитися, і становище не мінялось. Цієї весни, після ганебного «ювілею» і XXVI з’їзду пар- тії, становище стало мінятися, але тільки не в кращий бік. Про це свідчать факти. Уніяти с. Завадів Стрийського р-ну 23 роки постійно пишуть властям заяви, щоб зареєтрувати їхню громаду і храм. Заяви підписували по 200-300 осіб. У березні 1981 р. представники віруючих Завадова відвезли подібну заяву в Москву уповноваженому Ради в справах релігій. їх прийняв співробітник цієї установи Тарасов, який був дуже люб’яз- ний і, поляпавши їх по плечах, підбадьорив: «Гаразд, га- разд, у вас є право мати свій храм». Одначе наслідки цих люб’язних розмов виявились тільки після повернення. «Добрий» Тарасов подзвонив на місце праці представників віруючих, щоб там вжили заходів... І хоча всі представники офіційно мали відпустки для поїздки, після повернення почалися репресії — засуджування на зборах, переведення на гіршу працю. 22 березня був здійснений ряд репресивних Дій. 1. Представники влади й робітники міліції Стрийського р-ну розграбували Завадівський храм, розтягли літургічні речі, забили двері храму, поруч прикріпивши дошку з ого- лошенням, що тут тепер не церква, а музей. 2. Такої ж долі зазнав храм Верхніх Гаїв Дрогобиць- кого р-ну. 3. У Львові заарештовані два молоді недавно рукопо- ложені священики — Єсип* Роман і Каваців Василь, які таємно обслуговували віруючих цих парафій. Закриття храмів у селах Завадів і Верхні Гаї було тільки початком цілої хвилі репресій. * У деяких самвидавних виданнях це ім'я подано, як Роман Осип. Ми подаємо так, як було вживано в литовській «Хроніці ЛКЦ». 727 26 квітня католики грецького обряду святкували Велик- день. Найбільша хвиля репресій прокотилась напередодні Великодня в Страсний Четвер, Страсну П’ятницю і Суботу