Мартирологія Українських Церков Т. 2

навчався в Духовній семін. і на УВУ, 1926 здобув ступ, доктора філософії, з 1927 на душпастирській роботі в Ні- 113 меччині, з 23. XI. 1940 Апостольський Візитатор укр.-кат. там же, одержав папське відзначення Домового прелата; 11. VI. 45 заар. у Берліні, VII. 1945 вивезений більшовиками з Берліна до СРСР, засуджений до 8 р. ув., перебував у концт. в Красноярському краю, з 11. VI. 1955 — в повній ізоляції; перебував в Ангарському поселенні Іркутської обл., де й помер. о. ВЕСЕЛИЙ ВОЛОДИМИР (1908 — ), ркп. 1933; парох у с. Поляни і Лютовиський декан на Перемищині, переданий польськими комуністами більшовикам, вивезе- ний на Сибір, де й загинув. о. ВІЙТОВИЧ ЯКІВ ( — 1960); довгі роки перебував на засланні в Сибірі; повернувся в Зах. Україну, де й по- мер. о. ВІННИЦЬКИЙ МИХАЙЛО І., нар. 14. X. 1926, ЧНІ, ркп. 1957; нар. у с. Чайковичі Самбірського р-ну, 1944 вступив до монастиря оо. Редемптористів у Львові, 1950 засуджений до 10 р. ув., 1955 звільнений, 1957 єп. М. Чарнецький ркп. на священика, 1960 зас. до 3 р. ув. і 5 р. засл., 31. VII. 1975 зас. до 5 р. ув. і 3 р. заслання; 1983 повернувся до Львова. бр. ВЛАСІЙ, монах Студитського Уставу; 1940 застрі- лений більшовиками. о. ВОВК ПЕТРО (1906 — 1945), ркп. 1934; зав. параф. у с. Дебеславці Ів.-Фр. обл., згодом зав. параф. у с. Горянка Терн, обл.; замордований комуністами. о. ВОЗНЯК ЄВГЕН (1885 — 5. IX. 1968), ркп. 1913; інст. 1922; крилошанин; нар. у с. Шкло Льв. обл.; парох у селах Поршна, Роздол і Пустомити на Львівщині; перебу- вав довгі роки в ув’язненні; 1967 повернувся з Сибіру до Ів.-Франківська, де й згодом помер. о. ВОЙТОВИЧ ПЕТРО (1885 — IV. 1945), ркп. 1912; інст. 1923; нар. у с. Губичах на Перемищині; парох у с. Негрибці, Перемиський містодекан; замордований комуні- стами разом з дружиною Вірою зі Сливинських і сином Ярославом. о. ВОЛИНЕЦЬ МИХАЙЛО (1888 — 22. XII. 1969), ж., ркп. 1916; інст. 1922; парох у селах Загірочка і Вовків на 114 Львівщині; перебував довгі роки в ув’язненні; повернувся зі заслання на Сибірі до Львова, де й помер. о. д-р ВОЛОШИН АВГУСТИН (17. III. 1874 — 11. VII. 1945), ркп. 1897; президент Карпатської України; нар. у с. Келечин на Закарпатті, 1892 вступив до Богословської сем. в Ужгороді, з 1893 навчався у центральній Богословській семінарії в Будапешті; 1897 назначений сотрудником Це- гольнянської параф. в Ужгороді, навчався позаочно, 1900 здобув диплом викладача математики і фізики, 1917-38 директор Учительської сем. в Ужгороді, ціле життя пра- цював над національним усвідомленням закарпатців, ви- дав ряд шкільних підручників і книжок; автор п’єси «Князь Ляборець», драми «Син Срібної Землі» і ряду збірників; 1925-29 посол до Чехо-Словацького парламенту, назначе- ний Папським шамбеляном, 15. III. 1939 обраний прези- дентом Карпатської України; після мадярської окупації КУ виїхав до Праги, продовжував педагогічну працю, як де- кан філософського факультету, а згодом, як ректор УВУ; заа