Мартирологія Українських Церков Т. 1

а проти русифікації, насвітлення російського релігійного імперіялізму, проблема соборности православія на всіх українських землях і розгляд стану вірних під польською і румунською окупаціями. Матеріяли у збірнику впорядковані у XI розділах. Кожний з 20 них трактує специфічну тематику. Назагал застосовано хроноло- гічний принцип у поданні документації. Серед етапів знаходимо період української державности, 1920-і роки підрадянської дійс- ности, період між двома світовими війнами на Західніх україн- ських землях. Друга світова війна і період 1945-1985 років. Серед матеріялів пріоритет надавався офіційним документам, законам, резолюціям, постановам, закликам, заявам, зверненням, протоколам. їх доповнювано сучасними подіям статтями, свід- ченнями, листуванням; для ілюстрації оцінки певних подій з істо- рії Церкви чи характеристики певних церковних постатей часто використано спогади сучасників. Вартість цих останніх релятивна, але вони допомагають зрозуміти атмосферу подій у житті Цер- кви. Всі матеріали поміщені в цьому збірнику стосуються тільки УПЦ на українських землях, а не еміграції чи діаспори. Ось короткий перегляд розділів збірника: I. Відродження Української Православної Церкви (до генези проголошення автокефалії). Цей розділ охоплює матеріали з періоду української державности та початків радянського режиму стосовно проблеми автокефалії, ілюструє окремі етапи аж до її проголошення Всеукраїнською Православною Церковною Радою 5 травня 1920 року. Серед важливіших документів є повідомлення про створення тимчасової Всеукраїнської Православної Церковної Ради в грудні 1917 року, яка мала підготувати скликання Все- українського Православного Церковного Собору та її заклик; параграфи «Про віру» з Закону про Тимчасовий державний устрій України з часів гетьманської держави; Статут про тимчасову найвищу управу Православної Церкви на Україні, прийнятий 9 липня 1918 року на літній сесій Всеукраїнського Церковного Со- бору; Закон Директорії УНР про автокефалію УПЦ від 1 січня 1919 року; акт проголошення автокефалії Української Православ- ної Церкви ВПЦРадою 5 травня 1920 р. II. Собори УАПЦ, що відбулися в 1921, 1927 і 1930 роках. На першому установчому Соборі 1921 року створено УАПЦ під проводом митрополита Василя Липківського. Про цей Собор по- міщено спогади одного його учасника; звернення митрополита Василя Липківського і Собору до вірних України, як також ві- дозву Всеукраїнської Православної Церковної Ради до духівниц- тва на Україні. Другий Собор відбувся 1927 року. Під тиском радянської влади, на ньому «звільнено» митрополита Липків- ського від митрополичих обов’язків. Цю подію удокументовано рядом матеріялів того часу. У 1930 році відбулось два, інсценізо- вані ДПУ, «надзвичайні церковні Собори», які ліквідували УАПЦ, на одному з яких було ліквідовано УАПЦ, а на другому — знову відновлено з великими обмеженнями. Дійсні обставини, в яких 21 проходили ці події, описує у своєму спогад