Мартирологія Українських Церков Т. 1

удня 1926 р., з дозволу влади, відбулися Малі Збори ВПЦР. Після заслухання звітів голови ВПЦР єп. П. Ромоданова й інших членів Ради, прийнято повні оптимізму ухвали. Але, як виявилося, це було коротке затишшя перед бурею. Малі Збори в задоволенні відзначають: а) піднесення духовного життя українського віруючого люду, об’єднано- го в УАПЦеркві; б) збільшення зацікавлености життям Церкви з боку духівництва і мирян, не тільки членів УАПЦ, а і інших церковних течій; в) поступове заспо- коєння Церкви після попередніх хвилювань; г) унормуван- ня зовнішньо-правного стану Церкви; д) налагодження церковно-адміністративного життя через скликання Окру- гових і Районових Соборів, обрання керуючих органів, встановлення зв’язку між ВПЦР і Округовими церквами через листування, надсилку протоколів і виїзди на місця членів Президії ВПЦР. Малі Збори цілком ухвалюють працю Президії ВПЦР за відчитний час і доручають Пре- зидії, продовжуючи свою працю в тому ж напрямкові, вимагати й від Округових Церковних Рад налагодження церковного життя шляхом скликання Районових Церков- них Соборів і тіснішого зв’язку з ВПЦР через надсилку до неї протоколів всіх своїх засідань і ретельної відчитности. З ухвал Малих Зборів ВПЦР 28-30. XII. 1926 р. — Передр. з кн.: І. Власовський «Нарис історії Української Православної Церкви», том IV, частина І, Н.Й.-Б.Б., УАПЦ у США, 1961, стор. 174. 290 [44] ПРОТОКОЛ ВЕЛИКИХ МИКІЛЬСЬКИХ ЗБОРІВ ВПЦРади 11-13 ТРАВНЯ 1927 РОКУ Великі Микільські Збори ВПЦР 1927 року відбулись під час короткотривалої передишки між кампаніями переслідування Церкви комуністичною владою. Великі Покрівські Збори попе- реднього року (25-30 жовтня 1926) засудили, на вимогу ДПУ, митрополита Василя Липківського і голову та заступника го- лови президії ВПЦРади, хоч митрополита Василя залишили на його посту. Влада, як здавалось, задовольнилась цією жертвою і ніби дала Церкві спокій. Наведений нижче протокол Великих Микільських Зборів 1927 року особливо цінний тим, що в ньому подано звіти делегатів окремих церковних округ УАПЦ з численними подробицями про церковно-релігійне життя, досягнення і проблеми на місцях. Загальний стан Церкви з’ясовано в доповідях членів президії ВПЦР; багато додаткових інформацій міститься у виступах під час обговорення звітних доповідей. Великі Микільські Збори ВПЦР, скликані в храмі св. Софії м. Києва за дозволом держвлади (довідка адмін- відділу Київського Округового Виконавчого Комітету від 11 травня 1927 року за ч. 4/7138) за такою чергою денною: * Копію протоколу Великих Микільських Зборів ВПЦР, які відбулися 1 1-13 травня 1927 р. в Києві, вислала ВПЦР Євгенові Бачинському, своєму представникові в Зах. Европі, який жив у той час в Женеві. Бандероль з протоколом був висланий поштою з Києва 11 червня 1927 р. і його одержав Є. Бачинський 23 червня. Після закінчення Другої світової війни Є. Бачинський передав цей документ благовісникові УАПЦ в Зах. Німеччині прот. Митрофанові