Мартирологія Українських Церков Т. 1

Округової Ради, більш, ніж духовний керівник Лубенської Церкви. Непідготова- ний, маю скористати сьомихвилинний час для всебічної доповіді за ухвалою Зборів. Учора до нашої уваги Всечесним Головою Президії ВПЦР було подано філософію історії та організації УАПЦ з проханням додержуватися її схеми при всебічнім освіт- ленні місцевого життя. Основою життя й відродження УАПЦ визнано прагнення до оновлення, воскресіння й піднесення ду- ховного, вічного в житті. Так було в Лубенській Церкві, є і буде. Ніяких інтересів скороминущих, тимчасових, земних ніколи Лу- бенська Церква не мала й не скористувала їх навіть в інтересах Церкви. З цього боку ми по щирості свідкуємо, що вона є ХРИСТОВА Церква бодай у своїй свідомості, цілях і праг- ненні, коли ще не в досягненнях і фактах. Свідомість вірних підноситься і зростає в міру піднесення та зросту загальної сві- 305 домости УАПЦ і проповідників її на місцях. Бог завжди був єдиним змістом благовістя і всієї праці керівництва Лубенської Церкви, і нині спостережена вимога віруючої людности — „Дайте Бога!” — не застає нас непідготованими, бо весь час тільки в цьому ми покладали своє покликання та зміст роботи. Взагалі, духовне життя, коли немає значних досягнень (загальне підне- сення релігійної свідомости, очищення віри, зміцнення церковної єдности, збільшення причасників — особливо в катедрі і т. інш.), то не має особливо важких хиб: немощі наші спільні всім, загально-людські. Богослужбову галузь, порівнюючи, впорядко- вано: в катедрі — ні єдиного слова по-слов’янському, по окрузі — неукраїнська частина відправи — одиночні й незначні винятки. Високим рівнем освіти похвалитись Лубенська округа не може. Відчувається потреба в літніх короткочасних курсах для священ- ства і в підготовчих для кандидатів на церковне служіння, коли ще не скоро пощастить реалізувати думку про осередкову бого- словську школу. Щодо журналу — наше побажання: зробити його дешевим, приступним і по ціні, і по формі, і по змісту для найширших церковних кіл. Спостерігається серед духівництва великий потяг до самоосвіти: треба допомогти, щоб „духа не вгасити”. Взаємовідносини духівництва й мирян ще не дають в нас підстав для сумних узагальнень про перестановку, перенесення панування, влади з одного боку на другий. З найменшими про- явами цього ОЦКерівництво бореться і спиняє, так само, як ліквідує і спадщину старих нецерковних форм співжиття, нама- гаючись і свою працю будувати на основах любови і служіння, а не холодного розрахунку, права та зверхництва. ОЦРаду складено Собором 22-3. II. ц.р., працює нормально, продуктивно, має певний і заслужений авторитет в окрузі. Пара- фії з нею поєднані і підтримують, за невеликим винятком з далекого району де ще не вдалося закінчити організацію за но- вими формами життя. Парафій в окрузі — 61, з них до 10 потижневих, здебільшого на Миргородщині, нових потижневих парафій ОЦР не організує й не приймає. Священства не стає для потижневих парафій. Біль