Мартирологія Українських Церков Т. 1

^«* і/ ^ >» А^« ^ V « Ч ** 4 * ’ ^ і 'V- ► іу5іи*уЗ*4% *л^ги£, . _ _, . ^ 2^*Г і'*4 гч,*р. Ні/бАь ікУ^іґ* л УопалЗЗг £. ?~ 0 *Пг?&*5п*' СУ&т-- У і7 і*іі^>7 ~ 6 ЯзЬпр Л'гГ ха-Уі * а ґ^р " а іру+4'іп а*£г* &*: £ фЬ . 7 ил /іі'.ґи й /їсігіііа’г з&'/хнутги, * Зі А иГснЧь с*~№яз л . І/ •/ л і/л А У - Ь*~(ірГ г*пч /г«Г /7** ЄЛ*У , ^~ Н ЗІ X }/ 0 А2у>Ху-6'нгпм К*лі£Аи»^ 4 *&А~; *** /г саг к~ к^>л і\ІЗ.у Ь£$л* %£/-* * -і- -е шу^ЖУ *тЗ*Зг С4.ГОГ п нспГ* ( е^Цугг іус+^гт -*ч 7 *іі£ V ;г-**ґГи ЇР0/4, Ь'.'Хг'г.ч. Г. «■/*.' » #/*>/ Г. /йг 3*ґа*гу І9 к* 3*«* &£Я/4Л' у./гсЧ? *Ї4чТп? > СЛГутЦ Х •’хгу/^*- ід *2* ‘"» у Є *?. ~ї Р-^Гіу? &**?• 'А*,» І4(Ґ]Р'+-Ч*4&+1 \+** суНу+г. І ~ / Л.Ґ4. 0С*&*ь£+ ЯлясАн*, & лхн* Лі^А’Х 4 - *7УЧ с^* 4А с Р-/*ї)**0Уі>.г\*\ Зси/Іїїв* і НА^ЬіьгХ’ \71 У»»/. А^АгіИ''е}>у*хь44ф1Ьл/ ЛгЛин* • тизрсби ~ *цаА>цї*л т .•&■ л Р* АО?Г ' *- _Г ЇЧі'іГ4Ґ+У**Г* Чш-.г, НЖгй’Г, /«6*^>ім Г^гі* 44* 7 Трпх-4 А'Г"«/44^ • •*•/ У*. ідУд ЇЛІТХ у &4, е+п.уп+ /. /^/ V// Ій^/А/ їутА* £гі*ҐіА ^ ҐШиу.іАУ 1? &Ц40АА1+Ф4Л. 4 >а^ лл*г№» / '4‘а , *У>ЗклЛ4Л*К (4С*«/«/ V і ’ Факсиміле листа митр. Василя Литовського до о. Петра Мвсвського а Канаді. 7. ІХ. 1936 р. 489 Факсиміле останнього листа митр. Васила Лнпківською до о. Петра Масаського а Канаді. 1і. VIII. 1*37 р. 490 Тепер щодо життя нашої Церкви на Україні. Знов же кажу, що після примусового звільнення мене від церковної праці, я багато дечого не знаю й не зміркую в її сучасному стані, бо жодних стосунків з сучасними керівниками Цер- кви не маю і ніяких звісток від них не одержую. Подам лише дещо з того, що знаю: 29 жовтня 1929 року впокоївся всеч. архиєп. Нестор Шараєвський і похований коло св. Софії. Помер також «уповноважений Діяльної Церкви» Кость Янушівський. В січні 1930 року скликано «екстрем- ний собор», який зліквідував УАПЦ, а заснував свою просто «Українську Православну Церкву», яка по суті є та ж сама «Діяльна». В складі цієї нової Церкви я вже, здається, не рахуюсь, принаймні до складу їх духівництва не належу, і ні на які свої зібрання (коли вони ще бувають) мене не запрохують. Влітку 1930 року митр. Миколу Борецького заслано до Ярославля в концлагер, де він і зараз перебуває. Ще ра- ніше заслані — прот. Карпов і М. Хомічевський до Влади- востока, прот. Ю. Красицький, Д. Ходзицький і архидия- кон Є. Пивоварчук на північ, і в Софії зараз нікого з давніх не залишилось. В грудні того ж 1930 року скликано другий «екстремний собор» і на ньому за митрополита обрано харківського архиєпископа Івана Павловського, який іменується вже «Харківським і всієї України». Київ уже перестав бути предковічним осередком української Церкви. Всеукраїнська Церк. Рада теж переведена до Хар- кова і складається, здається, лише з митрополита — го- лови і двох священиків — скарбника й діловода. В кожній єпархії (всіх єпархій зараз, здається, 7) єпархіяльна рада теж з єпископа і двох священиків. (В Києві з арх