Мартирологія Українських Церков Т. 1

це відчуло втішні навіяння? Відповідь була одна: Олеся десь своїм серцем, своєю думкою єднається з тобою. Я вважав, що ти сьогодні не на щоденній, що несуться проміні твойого життя через простори до мене. 504 З непохитною упевненістю чекаю, щоб збулося те, про що ти пишеш, в листі з 8. VIII, що я одержав 17. VIII, як тільки послав свойого листа, цебто, щоб збулося твоє світле, радісне завітання. В попередньому мойому листі від 17. VIII, другому серпневому, я писав, що не одержав від тебе першого серпневого листа, але в той же день 17. VIII він прийшов і дав мені світлу втіху надії на твоє миле завітання. Зараз, позавтра, кінчається серпнева черга, а другого твойого серпневого листа не одержую, — отож, щоб не втратити даремно четвертої черги в серпні, я пишу цей свій третій лист замість одержання твойого другого листа. Може цей мій лист розминеться з тобою. Нехай іде. Хоч і прийде до тебе після твойого завітання, — все ж він принесе гарячі хвилі серця мого, життя мого до тебе і ти його лагідно стрінеш. [Пропущено чверть сторінки]. ... Зараз був у зуб. лікаря. Вирвав залишок зламаного переднього зуба. Сидів оце 20 хвилин, з марлею в зубах. Зараз почуваю тільки набрякання губи, десни та ніздрі від впорскнення кокаїну, щоб не боліло-. Та я болі зараз не маю і раніш не болів зуб. Почув, що був випадок відкладення завітання з серпня на вересень. Подумав, що мабуть, і тобі, голубко мила, довелося відкласти завітання з якихось причин. Коли є небезпека в дорозі здоров’ю, то прошу дуже не піддавати себе небезпеці. Світле завітання прийде в свій час безпеч- ний. Чи пробувала ти виписати мені книжку про Ів. Гуса — істор. роман, про який я писав раніш? Нехай світлий спокій, добрий ясний настрій буде у тебе. Хочу, щоб серед турбот і праці ти мала і радість єднання з верховинами життя в природі, мистецтві, людині. Міцно обнімаю, цілую. З тобою і зараз і завше, твій Володь. Скоро і перший лист віддаю. [Пропущено чверть сторінки]. 505 Читаю сьогодні книгу життя — єднаюсь з автором; ведучи з ним розмову спільно з твоєю дивно світлою участю, Олесю. Читаю далі про «Андрія Кожухова». Це читання дає багато спільного з переживаннями Віктора, з його долі. 28. VIII. — Через незалежні від мене умови розбив ми- моволі свою чашку. Жаль мені її. Вона від твоїх рук. По- дібна до твоєї. На ній хоч квіти були. Тепер у мене стакан. Купив за 22 коп. Не турбуйся присилати нової чашки. Потім почав своє читання книг життя. Розгорнув. Від- крилась світлина Любусі. Мені так живо уявилось її об- личчя миле, прекрасне, лагідне, як вона вже дівчиною ко- лись щось упустила і розбила і потім напівжартовливо — напівсерйозно виявила на обличчі журбу свою. Згадався мені цей мент, бо я мав жаль допіру, розбивши чашку. Я був вдячний розбитій чашці, що вона так яскраво викли- кала до життя мент дивного нашого життя з Любусею. ЗО. VIII. — Ти питаєш про сорочки і про зілля. Маючи від установи одну сорочку, сво