Мартирологія Українських Церков Т. 1

рьох єпархій було забезпечене від анархічного стану і було ке- роване якнайкраще в нових умовах свого буття й існу- вання. Для цього найбільш доцільним виглядає збереження буття і діяльности Священного Синоду в межах Західньої України і Білорусії у складі двох членів б. Священного Синоду Православної Церкви в Польщі — архиєпископів Олександра і Олексія і з включенням у склад його, на засадах кооптації, одного з тих преосвященних, які зали- шилися в межах Західньої України і Білорусії, для повноти і законности діяння Священного Синоду на засадах собор- ности. Із єпархіальних архиреїв залишився в зазначених ме- жах ще Високопреосвященний Феодосій, архиєпископ Ві- денський і Лідський, але сьогодні являється уже актуаль- ним питання про передачу СРСР м. Вільна і області Литви, і тому включення архиєпископа Феодосія у склад Священ- ного Синоду не виглядає доцільним. На основі з’ясованого, Священний Синод Православної Церкви в межах Західньої України і Білорусії ПОСТА- НОВЛЯЄ: (1) Перед дальшим канонічним улаштуванням право- славних єпархій у межах Західньої України і Білорусії, ПРОДОВЖИТИ в цих межах діяльність Священного Си- ноду б. Православної Церкви в Польщі, як Вищої Цер- ковної Влади в цих межах, в складі Преосвященних архи- єпископів Олександра і Олексія, з включенням у склад Священного Синоду, на засадах кооптації, Преосвященно- го Симона, єпископа Острозького. (2) Про ці рішення Священного Синоду при першій нагоді повідомити його Блаженство Блаженнішого митро- полита Діонисія. 618 (3) Повідомити про цю постанову (копією) преосвящен- них — Поліського, Волинського і Острозького, а також Гродненську Духовну Консисторію. Члени Священного Синоду: + Олександер, архиспископ Поліський і Пінський + Олексій, архиспископ Волинський і Кременецький + Симон, єпископ Острозький [99] ПОСТАНОВА Ч. 4, ВІД 15 ГРУДНЯ 1939 Р. СВЯЩЕННИЙ СИНОД СВ. ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В МЕЖАХ ЗАХІДНЬОЇ УКРАЇНИ І ЗАХІДНЬОЇ БІЛОРУСІЇ, У СКЛАДІ ПРЕОСВЯЩЕННИХ — ОЛЕКСАНДРА, АРХИСПИСКОП А ПОЛІСЬКОГО І ПІНСЬКОГО, ОЛЕКСІЯ, АРХИСПИСКОП А ВОЛИНСЬКОГО І КРЕМЕНЕЦЬКОГО, І СИМОНА, ЄПИСКОПА ОСТРОЗЬКОГО, — Винесли ухвалу про включення у склад відповідних єпархій тих парафій, які до війни знаходилися в межах Варшавсько-Холмської єпархії, а тепер знайшлися в межах Західньої України і Західньої Білорусії. Від 1 січня 1939 р. чотири повіти, які входили в склад Волинської (Ковель- ський і Любомський), Поліської (Берестейський) і Грод- ненської (Більський) єпархій, були включені до складу Варшавсько-Холмської єпархії. Крім того, у складі цієї єпархії було дев’ять парафій у Галичині, а також від 1934 р. Почаївська Лавра на Волині, її скити і заїзд: Почаївський св. Духовський скит, Білевський скит, св. Георгієвський скит на козацьких могилах і заїзд у м. Здолбунові. Тепер усі парафії вищеподаних повітів і вищеназвані святині на Волині залишилися в межах Західньої України і Білорусії і фактично прийняті під управу тієї єпархіяль