Мартирологія Українських Церков Т. 1

д багатьох інших інформацій, тут подано промовисті факти про релігійні та віроісповідні пере- конання населення у той час. Більшовики не визнавали релігії, і хоч вони протягом часу свого панування у Радянському Союзі взагалі, і у Києві зокрема, вели нещадну боротьбу з віруючими, пере- слідуючи їх та насильно зачиняючи церкви, кірхи, костьоли тощо, аби скоренити релігію, цього їм не вдалося зробити. Про це свідчать матеріяли перезаявки населення м. Ки- єва на 1-е квітня 1942 р., де мається відбиток цілком віль- них відповідей про релігію самого населення. Отже, за даними перезаявки, віруючі усіх без винятку національностей складають 99,9% населення міста. Лише 0,1% населення припадає на тих, що знаходяться поза ре- лігією, або не дали відповіді на це питання. По основних національностях віруючі і ті, що знахо- дяться поза релігією, або не дали відповіді на це питання, у % розподіляються так: Основні національності Віруючі Знаходяться поза релігією Відповіді про релігію не дали Разом Українці 99,9 0,0 0,1 100 Німці 99,1 0,2 0,7 100 Росіяни 99,8 0,1 0,1 100 Білоруси 99,7 0,0 0,3 100 Поляки 99,8 0,0 0,2 100 Інші націонал. Всі національн. 99,2 0,0 0,8 100 разом 99,9 0,0 0,1 100 722 Віруюче населення м. Києва за віроісповіданням харак- теризується у % так: Православні 96,2% Протестанти 0,9% Римсько-католицьке віроісповідання 2,5% Інші християни 0,1% Магометани 0,2% Опубл. у зб.: Л. Малюженко «Київ за 1942 р.». Київ, Управа міста Києва, Статистичний відділ, 1943. Бібліотека університету штату Ілліной, Урбана, Ілл. Машинопис, оригінал. 723 ДОБА ПОШИРЕННЯ І ЗРОСТУ УАПЦ (Літо-осінь 1942 року) МІСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄПИСКОПА МСТИСЛАВА У травні 1942 року в Києві було висвячено ще 6-х єпископів УАПЦ, серед них і єпископа Мстислава ( Степана Скрипника). Невдовзі після прийняття єпископського сану, владика Мстислав виїхав у місійну подорож по Лівобережжю. Одним з найважливі- ших успіхів цієї місії було приєднання до УАПЦ, очоленої архи- епископом Полікарпом, митрополита Феофіла (Булдовського). Митрополит Феофіл, висвячений у 20-х роках у противагу ієрар- хії 1921 року, уцілів під час сталінського терору і після приходу німців став на чолі українських православних парафій, що відрод- жувалися на Харківщині, Полтавщині і суміжних областях. Приєднання митрополита Феофіла запевнило Українській Автокефальній Православній Церкві можливість мирного роз- витку на найсхідніших землях України і забльокувало поширення впливів автономістів. Лист митрополита Феофіла до єпископа Мстислава, який передував їхній зустрічі, і постанови нарад Харківського та Полтавського єпархіяльних управлінь — це документи, які від- дзеркалють цю подію. [ 129 ] МИТРОПОЛИТ ФЕОФІЛ, АРХИЄПИСКОП ХАРКІВСЬКИЙ І ПОЛТАВСЬКИЙ 14. VII. 1942 р. N 0 . 991 М. ХАРКІВ, УНІВЕРСИТЕТСЬКА, 8. ЙОГО ПРЕОСВЯЩЕНСТВУ, ПРЕОСВЯЩЕННІШОМУ МСТИСЛ