Мартирологія Українських Церков Т. 1

групи — 6 Адвентисти 7-го дня — 1 групи — 4 Суботники — 2 Старовіри (безпопівці) — 1 Разом 376 громад і 25 груп. 2 За ст.: А. С. Панкратьєв «Закріпити наші успіхи на антирелігійному фронті». — «Безвірник», ч. 20, Харків, 1930, 30 жовтня, стор. 43-45. 1 У 1926-27 рр. на Полтавщині було 50 парафій. 2 Громада — коли зареєстровано понад 50 членів. Група — коли громада не нараховує 50 членів. 908 СТАТИСТИЧНІ ДАНІ З КРЕМЕНЧУЧЧИНИ ЗА СТАНОМ НА 1. І. 1929 — IV. 1930 1. 1. 1929 IV. 1930 Єпископи 1 1 Священики 244 215 Диякони 29 29 Дяки 138 103 Пастори 7 24 Рабини 4 6 Кантори 10 8 ЗРЕКЛИСЯ САНУ 1. 1. 1929 IV. 1930 Священики 5 29 Диякони — 6 Дяки 5 33 Пастори 1 2 ПРАВОСЛАВНІ ЦЕРКВИ Кількість церков 1917 р. — 268 Закрито в роках 1922-1930 рр. — 179 Відкрито 1930 р. — 47 Відкритих церков в 1930 р. — 136 За статтею: К. Несторовський «Чи правда, що зростає релігійний рух?». Кременчуччина. — «Безвірник», ч. 14, Харків, 1930, 31 липня, стор. 38-40. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В КИЇВСЬКІЙ ЄПАРХІЇ ЗА СТАНОМ НА 1917 і . 1940 До 1917 1940 Церкви-парафії 1,710 2 Монастирі (чоловічі і жіночі) 23 0 Священики 1,435 3 Монахи й монахині 5,193 0 За кн.: Оітіїгу Розріеіоузку “ТЬе Киззіап СЬигсЬ ипгіег (Не Зоуієі Ке^іше 1917-1982.” Уоіите І. — СгевІжооЦ, НІ.У., 5(. УІаОітіг’з Бетіпагу Рге88, 1984, р. 242. 909 ЗРІСТ ВІРОНЕНАВИСНИКІВ - ЧЛЕНИ СОЮЗУ ВОЙОВНИЧИХ БЕЗВІРНИКІВ НА УКРАЇНІ 1927 — 10.000 1928 — 50.000 1929 — 250.000 1930 — 500.000 1931 — 1 . 510.000 За ст. «Безвірницький рух в СРСР». — «Безвірник», ч. 21-22, Харків, листопад, стор. 40-42. 910 РОСІЙСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НА УКРАЇНІ В ПЕРІОД РЕВОЛЮЦІЇ Російська Православна Церква була до революції 1917 року могутньою силою в житті царської імперії. Повністю підпо- рядкована владі царя і правлячих верств, вона була забезпечена повною підтримкою з боку влади. Служачи інтересам царського самодержавства і його державного та суспільного ладу, Церква була відірвана від народу, його потреб і прагнень. На землях неросійських народів вона допомагала владі в їхній русифікації. Цьому сприяло те, що туди свідомо призначали переважно епископів-росіян, або тих, що походили з інших частин імперії, і ці чужі ієрархи не мали жодного почуття пов’язаности з місцевим населенням. На Україні єпископів родом з України було в 1917 р. усього 4, в той час, як 20 інших ієрархів, урод- женців українських земель, були розкидані по всій країні. Ані революція, ані прихід до влади на землях колишньої цар- ської імперії більшовиків-атеїстів, не змінили підходу російської Церкви до українського національного питання. її реакція на виникнення на Україні національно-церковного руху була наскрізь ворожа. Лише одиниці з-посеред російського єпископату виявили більшою чи меншою мірою прихильність до прагнень православ- них українц