Мартирологія Українських Церков Т. 1

дер (Немеловський) Архиєп. Північно-Американський і Канадський; нар. 1877 р. у Волинській єпархії. 5. Архиєп. Олексій (Дородницин)' Архиєп. Володимирський; нар. 2. XI. 1859 р. у Катеринославській єпархії. 6. Архиєп. Парфеній (Памфил ЛевицькийУ Архиєп. Тульський і Белевський; нар. 28. IX. 1858 р. у Полтавській єпархії. 7. Архиєп. Тихон ( Микола Василевський) Архиєп. Курський і Обоянський; нар. 1. V. 1867 р. у Полтавській єпархії. 2. ЄПИСКОПИ 1. Єп. Антонін ( Олександер Грановський) Єп. Владикавказький; нар. 21. XI. 1865 р. у Полтавській єпархії. 2. Єп. Арсеній ( Жадиновський ) Єп. Серпухівський; нар. 1876 р. у Харківській єпархії. 3. Єп. Володимир (Василь Соколовський) Єп. Єкатеринобурзький; нар. 31. XII. 1852 р. у Полтавській єпархії. 4. Єп. Гермоген (Георгій Долганов) Єп. Тобольський; нар. 25. IV. 1858 р. у Херсонській єпархії. 918 5. Єп. Григорій ( Вахнін ) Єп. Орловський; нар. 4. IV. 1865 р. у Харківській єпархії. 6. Єп. Григорій ( Гавриіл Яцковський) Єп. Бакінський; нар. 13. VII. 1866 р. у Подільській єпархії. 7. Єп. Дам’ян Єп. Єреванський; нар. 1856 р. у Катеринославській єпархії. 8. Єп. Іоан ( Іоанникій Левицький) Єп. Кубанський і Катеринодарський; нар. 7. І. 1857 р. у Київській єпархії. 9. Єп. Павло (Вильківський) Єп. Єлецький; нар. 23. VIII. 1870 р. у Херсонській єпархії. 10. Єп. Сильвестер ( Юстин Ольшевський) Єп. Омський; нар. 1861 р. у Київській єпархії. 11. Єп. Феодосій ( Микола Феодосієв) Єп. Смоленський і Дорогобузький; нар. 3. XI. 1864 р. у Чернігівській єпархії. 12. Єп. Феофілакт ( Федір Клементієв) Єп. Слуцький; нар. 14. VI. 1870 р. у Харківській єпархії. 13. Єп. Юрій ( Григорій Яроиіевськийу Єп. Мінський і Турівський; нар. 18. XI. 1872 р. у Подільській єпархії. 1 Щирий прихильник руху за незалежність Української Православної Церкви. Влітку 1917 р., перебуваючи «в стані спочинку», став почесним головою Всеукраїнської Православної Церковної Ради, яка займалась під- готовкою до скликання Всеукраїнського Церковного Собору. 20. І. 1918 р., в день відкриття Собору, російські єпископи заборонили його у священно- служінні, щоб не допустити до участи в Соборі і дальшої співпраці з православними українцями. В 1919 р. викладав в Українському державному університеті в Кам’янці-Подільському. Помер в Новоросійську 1920 р. 2 Прихильник українізації Церкви. В 1906-07 рр. був пов’язаний з виданням Євангелії українською мовою. Перебуваючи в Кам’янці-Поділь- ському, виголошував проповіді українською мовою, за що був переведе- ний до Тули. На початку революції перейшов у стан спочинку і оселився на рідній Полтавщині. В листопаді 1919 р., після втечі сп. Феофана (Бистрова) з денікінцями, був призначений на Полтавську катедру. На цьому становищі продовжував свою українізаційну діяльність, відправляв богослуження українською мовою. На прохання ВПЦРади у серпні 1920 р. взяв під свою духовну опіку всі українські парафії, що належали до складу Всеукраїнс