Мартирологія Українських Церков Т. 1

1913 — закінчив курси історії в Новоросійському університеті, одержавши звання учителя гімназії; 1900-1901 — учитель у с. Янівці на Київ- щині; 1901-1903 — помічник інспектора у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, а 1903-1905 — у Київській духовній семінарії; 1905-1906 — учитель російської мови у Черкаському духовному училищі і учитель історії літератури та теорії словесности в Чер- каській хлоп’ячій гімназії; 1896-1900 — активно працює для Цер- кви; III. 1897 — став членом УСДРП, укр. партії соціял- демокра- тів; 1900 — написав першу статтю з церковно-релігійної тематики — «Кому служить церковне панство»; 1905-1917 — під поліційним наглядом; 1906 — обраний до І Державної Думи, звільнений з педагогічної роботи за політичну діяльність, заар. і вивезений на заслання у Вологодську губ.; 1907 — повернувся на Україну; 1908-1918 — викладач історії, історії літератури, психології, ло- гіки і педагогіки в середніх школах Одеси; XII. 1918 — лютий 1919 — голова Ради Міністрів і міністер закордонних справ УНР; 1. І. 1919 — уряд Директорії УНР за його підписом оголосив закон про автокефалію Української Православної Церкви; 1919- 1920 — професор історії культури в Українському Державному Університеті в Кам’янці-Подільському; 1920-1921 — проф. Вінниць- кого ІНО; 1921-1922 — проф. Київського медичного інституту, доцент у Київському політехнічному інституті і викладач на со- ціяльно-економічних курсах у Києві; з 1920 — близько співпра- цює з ВПЦР; 6. І. 1921 — заар. і пробув 5 місяців в ув’язненні; учасник І і II ВПЦСоборів; на І ВПЦСоборі обґрунтував кано- нічність соборної висвяти єпископів; з 1921 — голова Ідеологічної 985 комісії УАПЦ, засновник і голова «Братства робітників слова»; 1921-1924 — член президії ВПЦР, благовісник УАПЦ по всій Україні; організатор і викладач пастирських курсів УАПЦ у Києві; X. 1927 — голова II ВПЦСобору; 3. IX. 1928 — на вимогу рад. влади відійшов від праці для Церкви; 29. VII. 1929 — заар. під закидом приналежности до СВУ; 20. IV. 1930 — зас. до розстрілу; вирок пізніше замінено на 10 р. ув. в конц. суворої ізоляції; ув'язнення відбував в тюрмах у Харкові і Ярославлі; з 1933 на Соловках; 1937 — зас. до додаткових 10 р. ув.; загинув в ув’язненні. В. Чехівський автор праць з релігійно-церковної тема- тики (деякі статті підписував псевдонімом Ілія Братерський): «Київський митрополит Гавриїл Банулеско-Бодоні (1799-1803 рр.)», «Боротьба чехів за волю і правду в часи Гуса», «Кому служить церковне панство на Україні», «Основи визволення Цер- кви з-під влади князів тьми», «За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми», «Церковне панство на Україні». о. ЧЕХІВСЬКИЙ МИКОЛА (18. XII. 1878 — 1938), священик УАПЦ у Святошині, а пізніше на Харківщині; нар. у с. Гороху- ватці на Київщині, закінчив чотири роки навчання у Київській духовній семінарії, з якої був звільнений за організацію неле- гального студентського гуртка, закінчив Чугуївську військову школу, підполковник у російс