Мартирологія Українських Церков Т. 1

но відродженню УАПЦ під час Другої світової війни та переслідуванню її німецькими окупантами. У хронології подано також інформації про Православні Цер- кви і в тих країнах, де не було Української Православної Церкви (Польща, Чехословаччина, Румунія), але в склад яких входила частина українських земель і де серед віруючих, єпископату й духівництва була велика кількість українців. Включено також інформації про події не церковно-релігійного характеру, які є важливі для кращого зрозуміння подій, що мали місце в політичному житті і що мали безпосереднє чи посереднє відношення до української Церкви. Упорядники й Видавництво не претендують на повноту й ви- черпність інформацій поданих в хронології. Маючи доступ лише до невеликої кількости джерельних матеріялів, нелегко було під- готувати й цю хронологію. Деякі інформації, напр. про нищення церков і монастирів будуть подані у IV томі цієї серії. Все ж, тут подано все найважливіше в житті української Цер- кви і переслідуванні її, що допоможе краще зрозуміти деякі до- кументи й матеріяли опубліковані в цьому томі, як рівно ж істо- рію УАПЦ та інших Православних Церков на землях України. 993 8 березня 1917 р. — У царській Росії вибухла революція, яка повалила старий режим, а на Україні дала початок будові нової української держави і нового українського церковного життя. • 3 вибухом революції в колишній Російській імперії і зокре- ма, на Україні почали відбуватися церковні збори, на яких накрес- лився поділ між духівництвом і мирянами на консервативний і прогресивний. Прогресивний напрямок включав також національ- ні елементи. Серед київського духівництва, як його прогресивний речник, вирізнявся прот. В. Липківський, який ще в революцію 1905 р. був головою на Київському єпархіяльному з’їзді. Його впливи були й серед студентів Київської духовної семінарії. На церковних зборах в основному ставлено питання про звільнення Церкви з-під впливу царського політичного режиму. 20 березня 1917 р. — На зборах духівництва Києва, які від- булися під керівництвом Чигиринського єп. Нікодима, обрано до Української Центральної Ради прот. Н. Шараївського, о. Д. Ход- зицького і Г. Чернявського. Того ж місяця УЦР прийняла цих делегатів духівництва і надала їм право голосу. 14-19 квітня 1917 р. — У Житомирі відбувся Волинський єпархіяльний з’їзд духовенства і мирян. З’їзд присвятив основну увагу дерусифікації та українізації Церкви. 17-21 квітня 1917 р. — У почесній Президії Всеукраїнського Національного Конгресу у Києві брав участь єп. Димитрій (Вер- бицький). Великдень 1917 р. — На Київському єпархіяльному з’їзді свящ. Я. Ботвиновський запропонував, щоб з’їзд назвати «Першим українським з’їздом Київщини», що було прийнято великою біль- шістю голосів делегатів. На знак протесту проти пропозиції, - де- легати російської орієнтації покинули з’їзд. З’їзд прийняв пропо- зицію про скликання Всеукраїнського церковного Собору духо- венства й мирян. Комісію для скликання С