Мартирологія Українських Церков Т. 1

ись задемон- 1034 струвати релігійну толеранцію в країні, оголосив Грамоту пре- зидента держави, згідно з якою в Польщі мав бути скликаний Помісний Собор Православної Церкви. Червень 1930 р. — На Україні заарештовано Одеського єп. Ю. Калішевського, Білоцерківського єп. Ю. Тесленка, Проскурівсько- го єп. М. Задвірняка та єп. Я. Чулаївського. 29 червня 1930 р. — У Варшаві відбулось відкриття Перед- соборного Зібрання Православної Церкви в Польщі, яке мало підготувати Собор. Праця вибраних Зібранням комісій тривало п’ять років, але до скликання Собору ніколи не дійшло. 8 липня 1930 р. — Вірні св. Троїцької церкви у с. Міхновці на Полтавщині — Д. Дяченко, Т. Блоха і В. Коваленко вислали листа до ДПУ УРСР, протестуючи проти переслідування релігії і Церкви. 1 жовтня 1930 р. — Кількість членів СВБ (Союзу войовничих безвірників) зросла на Україні до 523 тисяч. 9-12 грудня 1930 р. — У Києві з ініціятиви влади відбувся другий «надзвичайний Собор». В Соборі взяли участь архиєпис- копи К. Малюшкевич, І. Павловський, Ю. Міхновський, єпископи В. Самборський, О. Червінський, К. Бей, В. Бржосньовський, 26 священиків і біля ЗО мирян. З дозволу влади було відновлено У АП Церкву, але без назви «Автокефальна». Митрополитом обра- но І. Павловського, якому Собор, за вказівками влади, надав титул Митрополита Харківського і всієї України з перенесенням митрополичої катедри і осідку ВПЦР до Харкова. Обрано нову ВПЦРаду і поділено парафії, які уціліли від ліквідації, на 7 єпар- хій-округ: Київську, Білоцерківську, Черкаську, Уманську, Він- ницьку, Полтавську і Харківську. Митр. М. Борецький і багато інших єпископів у той час перебували в ув'язненні. Залишалося ще 300 діючих парафій УАПЦ, з того 7 у Києві. Грудень 1930 р. — Протягом шести місяців на Україні за- арештовано біля 800 священиків і дияконів УАПЦ. 1930 рік. — Під тиском каральних органів ДПУ на Уманщині протягом восьми років 100 священиків різних напрямків зреклися священичого сану. Із зростом репресій зростала кількість відре- чень. 1922 р. зреклися сану 2 священики, 1923 — 4, 1924 — 8, 1925 — 13, 1926 — 9, 1927 — 2, 1928 — 4, 1929 — 18, у січні-лютому 1930 —40. • В час найжорстокіших переслідувань релігії і масового за- кривання церков, в багатьох містах і селах України ставалися чуда, в які вірні фанатично вірили. У радянській пресі зареєстро- вано чуда у с. Покровському, на хуторі Андріївці ч. 2, на хут. Данилівці, у с. Олександрівці, на хут. Писанцях на Запоріжжі, у с. Ново-Григорівці на Мелітопільщині, у с. Феневичах на Київ- щині, у с. Івахнах на Уманщині і в багатьох інших. • Митрополити Старо-слов’янської Церкви (підпорядкованої Московському патріархатові) і Обновленської («Живої») Церкви, на вимогу радянської влади переїхали з Києва до Харкова. 1035 • На Полтавщині в 1927 р. закрито 5 православних церков, 1928 — 2, 1929 — 20, 1930 — 33. • За два роки з церков на Полтавщині знято понад 4,000 пудів дзвонів, які призначено на перето