Мартирологія Українських Церков Т. 1

авні спархії (Варшавська, Лодзька, Білостоцька і Вроцлавська), одна духовна семінарія і два мо- настирі (чоловічий в Яблочному і жіночий в Грабарці Білостоць- кого воевідства). • У Польщі почав виходити російською і польською мовами православний журнал «Церковний вестник». 1955-1956 роки. — В Москві вперше видано Біблію в пере- кладі на російську мову з церковно-слов’янської. Згодом виходи- ли й інші книжки релігійного змісту російською мовою, пере- клади таких книжок мовами інших народів СРСР заборонено. Московська патріярхія в друкуванні богослужбових книг церков- но-слов'янською мовою почала вперше вживати російські букви і нову ортографію. 1957 рік. — Уряд СРСР за допомогою Московської патріярхії підпорядкував їй юридично або пов'язав з нею Православні Цер- кви Польщі, Чехословаччини, США, Канади, Китаю, Японії й інших країн. 1959 рік. — На Україні почали закривати рештки уцілілих чоловічих монастирів. Монахи з закритих монастирів почали переїздити до Почаївської Лаври. • Органи радянської влади конфіскували у Почаївської Лаври десять гектарів землі, фруктовий сад, теплицю, сушилку, госпо- дарський склад, будинок садівника та інші приміщення монастиря. • Під загрозою кари, молоді заборонено брати будь-яку участь у богослуженнях і у церковних хорах. У багатьох містах забо- ронено священикам відправляти похорони на цвинтарях. Виріб свічок для церков обмежено до мінімуму. • Колишній екзарх Московської патріярхії на Україні митр. Миколай Ярушевич потрапив в неласку за виступи в обороні Церкви. 15 березня 1960 р. — У Варшаві помер митр. Діонисій (Вале- динський), церковна діяльність якого тісно пов'язана з Україною і Українською Православною Церквою; нар. 16. V. 1876 в Муромі в Росії; предки його походили з Закарпаття, 1900 — закінчив Казанську духовну семінарію; 1902-1911 — ректор Холмської ду- ховної семінарії; 1911-1913 — настоятель Російської посольської церкви в Римі; 21. IV. 1913 висвячений на єпископа Крем'янець- кого Антіохійським патріярхом Григорієм в Почаївській Лаврі; 1918 — член Всеукраїнського Церковного Собору в Києві; 1919 — правлячий єпископ Волині під польською окупацією; 27. II. 1923 — вибраний Варшавським митрополитом і очолив Право- славну Церкву в Польщі; домігся одержання автокефалії Право- славної Церкви в Польщі від Царгородської патріярхії 13. XI. 1059 1924; 1939-1940 — інтернований німцями; 24. XII. 1941 — затвер- див Адміністратуру Автокефальної Православної Церкви на укра- їнських землях, окупованих німцями; очолюючи Православну Церкву в Польщі висвятив українських єпископів — єп. Полі- карпа (Сікорського), сп. Іларіона (проф. Огіснка), єп. Палладія (Видибіду-Руденка); 1944 — виїхав до Австрії, звідки повернувся назад до Польщі; 1945 — усунутий насильно польською кому- ністичною владою від керування Православною Церквою; до 1952 р. був інтернований або перебував під поліційним наглядом; 1958 — переїхав до Варшави, де й помер два роки пізніше. 1960 рік.