Мартирологія Українських Церков Т. 2

300 церков у Галичині спро- фановано. Про великі втрати на науковому полі писав Блаженніший Ио- сиф у «Богословії» (1939-1942) 9 . Найбільших втрат зазнало Бого- словське Наукове Товариство. При своїх скромних засобах до 1939 року воно видало: 13 томів «Праць Наукового Богослов- ського Товариства», 23 томи «Видань Богословії», 17 томів три- місячника «Богословія», а «Ниву» допровадило до 34 тому. Влаш- тувало наукові вечори та кількадесят «Академічних вечорів» у Львові й по інших містах. У бібліотеці зібрано біля 12.000 томів (500 рукописів і стародруків), між ними чимало унікатів. Увесь цей дорібок у вересні 1939 року ліг у руїнах. Більшовицьке прав- ління припинило всяку діяльність Товариства. Тоді також зни- • Хома Іван, Собори Екзархів у Львові 1940-1941. «Богословія» 1980, стор. 166. 9 Иосиф, архиєп., По дволітній перерві. «Богословія» 1939-1942, стор. 91-93. 202 щено в друкарні «Бібльос» уже викінчену 2-3 книжку «Богословії», «Ниву» та інші видання. Вже в час відступу в червні 1941 року більшовики замордували о. проф. д-ра Миколу Конрада і о. проф. д-ра Андрія Іщака, професорів Богословської Академії і визначних наукових співробітників «Богословії». Чотири екзархи у вищезгаданому листі з 24 січня 1941 року писали до кард. Є. Тіссерана: «Позбавляти себе влади і титулу (екзархів), щоб в таких обставинах щось робити, було б проти нашого сумління. Навпаки, встановлена ієрархія (4 екзархи на цілу територію СРСР), при зміні обставин на ліпше, може не- гайно приступити до праці» 10 . Очікуване нове рішення Апостольського Престолу в справі нових екзархатів, екзархів і їх Собору було зроблене 22 листо- пада 1941 року під час авдієнції кардинала Є. Тіссерана в папи Пія XII. Тоді Папа потвердив для певности номінації екзархів, яких іменував митрополит Андрей 9 жовтня 1939 року та для певности санкціонував юридичні акти. Друге, іменував згаданих чотирьох екзархів: єпископа Миколу Чарнецького, о. Климента Шептицького, Кир Иосифа Сліпого і о. Антона Нєманцевича — Апостольськими екзархами (Апостольськими адміністраторами) для вірних східнього обряду на вищезгаданих територіях СРСР. Третє, Митрополит Андрей одержав завдання бути делегатом Апостольського Престолу для вищезгаданих Апостольських ек- зархів, якому вони мали звітувати про найважливіші справи свого екзархату й очікувати від нього напрямних загального характеру. Натомість Митрополит Андрей мав завжди негайно інформувати Апостольський Престіл, наскільки це було можливе, про кожну важливу справу, яка могла виринути на територіях поодиноких Апостольських екзархатів 11 . Таким чином, Папа Пій XII апро- бував тоді, 22 листопада 1941 року, всі юридичні акти Митро- полита Андрея, зроблені у зв’язку з установленням екзархатів і номінацією екзархів та й визнав владу (юрисдикцію) галицького Митрополита Андрея не тільки на цілу Україну, але і на Біло- русію, Росію і навіть Сибір. ВИБІР НАСЛІДНИКА НА МИТРОПОЛИЧИЙ ПРЕСТІЛ Коли з приходом більш