Мартирологія Українських Церков Т. 2

ла, хіротонія відбулась у митрополичій молитовниці. Співсвятителями були: єпископ Микита Будка і єпископ Микола Чарнецький, у присутності членів львівського Крилосу. І так потайки, серед малого кола вибраних осіб, відбу- лась та свята подія, а водночас і велика епохальна подія для на- шої Церкви, якою забезпечувався дальший і певний провід цій Цер- кві серед страхіть найтяжчого безбожницького переслідування. Вже по смерті Блаженнішого Патріарха Иосифа той самий священик, який у 1939 році їздив з проханням Митрополита Андрея до Риму в справі номінації наслідника, написав про свою розмову з Митрополитом щодо іменування і хіротонії архиєпис- копа Иосифа Сліпого, що деякі священики висували тоді канди- датуру о. Климентія Шептицького (ігумена Студитів) та ще де- кого. «Митрополит сам про це оповідав, а на кінці сказав: „Але я сказав : ліпшого кандидата від ректора Сліпого нема!". 1 ці слова — це найвища похвала і признання для покійного Кир Иосифа. Про хіротонію архиєпископа Иосифа Сліпого повідомив Ми- трополит Андрей своє духовенство і вірних листом з 31 грудня (ст.ст.) 1941 року, подаючи дату свячень, святителів і що з огляду на переслідування Церкви під більшовицьким режимом, з волі Апостольського Престолу ця хіротонія мала бути до часу збере- жена в тайні. «Преосв. Иосиф — писав Митрополит Андрей — знаний вже всьому Духовенству як довголітній Ректор Духовної Семінарії. Його заслугою є оснування та ведення Богословської Академії й велике оживлення науково-богословського руху в на- шій АЄпархії. Його теж заслугою є незвичайно цінний музей Семінарії. Серед дуже тяжких відносин відновив Преосв. Йосиф зруйнований будинок Семінарії та зорганізував наново в ньому Духовні Семінарії — велику і малу» 13 . Замітним у цьому листі Митрополита Андрея є і те, що оснування Богословської Ака- демії приписує він Блаженнішому Йосифові. ЛЬВІВСЬКІ АРХИЄПАРХІЯЛЬНІ СОБОРИ Коли Митрополит Андрей побачив, що більшовики його по- кищо не арештують і не ліквідують, рішився розпочати Архи- єпархіяльний Собор. Посланням «До Духовенства і вірних» з 13 квітня 1940 року запросив усіх священиків Львівської архиєпархії на Собор, прохаючи священиків подати свої побажання і пропо- зиції, і у зв’язку з цим заохочував їх докладно перестудіювати 13 Письма-послання Митрополита Андрея Шептицького, ЧСВВ, з часів німецької окупації. Иорктон, 1969, ст. 1. 205 рішення Замойського Синоду з 1720 року і Львівського Синоду з 1891 року, які перейшли майже всі ділянки християнського життя і душпастирської праці духовенства і тому ті синодальні рішення можуть піддати їм думки про можливі й потрібні майбутні рі- шення Архиєпархіяльного Львівського Собору. Первісний намір Митрополита Андрея був почати Собор під кінець березня 1940 року, але потім з різних причин він мусів відкласти справу аж до 19 квітня 1940 року. Собор тривав майже рік. Усі священики Львівської архиєпархії були запрошені на чет- вергові соборові зібрання. Священики, що