Мартирологія Українських Церков Т. 2

жили у Львові, і ті, котрі могли, з провінції радо приїжджали до Львова, щоб у четвер взяти участь у працях Собору. Собор видав 31 декрет та багато правил, які є виявом одно- душної волі та однодушного рішення всього Духовенства і мають теоцентричний характер, тобто Бог найвища мета й осередок усього того, про що може бути мова в християнстві. Поза прин- ципом першенства Божої справи, рішення Собору доторкають тільки обов’язку християнських молитов і нормують так, як це було тоді можливо, життя згідно з євангельськими радами. Про людські потреби і труднощі, про удержання духовенства, згадано тільки двома цитатами з Євангелії: «Шукайте передусім царства Божого» і «Даром прийняли, даром давайте». Хоч соборові декрети і правила відносяться переважно до внутрішнього, духового священицького життя та душпастирської праці, одначе можна знайти в них багато преважливих приписів для душпастирської діяльности: наприклад, правило, яким Собор приписує проповідникам багато й усильно молитися про успіх проповідів і за тих, що їх слухатимуть. В час цього першого Львівського Собору Митрополит Андрей пригадував, що одиноким титулом удержання священиків є со- вісне і ревне сповнення всіх обов'язків як у парафії, так і в деканаті. Також аж два рази повідомляв, що Собор проголосив загальну засаду — здержуватися від всякої політики, але пропо- відувати Євангеліє і провадити всіх людей до спасіння в повній любові до свого народу і всіх ближніх. Як видно з його звернення «До Духовенства і вірних» з 31 жовтня 1940 року, Митрополит дуже журився нашою молоддю і просив про молитви за неї. «Військовою службою особливо на- ражена вона на небезпеку, — писав Митрополит Андрей, — а небезпека, в якій находиться наша молодь, болюче відбивається на нас усіх. В теперішніх часах війни молодь від наймолодших літ життя наражена на найбільшу небезпеку, яка лише може впасти на чоловіка. В світлі християнської віри найбільшою не- безпекою є втрата віри, через що людська душа відчужується цілком від Христа і Бога. Небезпека, в якій находиться наша 206 молодь, є крайньою небезпекою для цілого нашого народу. Тому ми всі мусимо безнастанними молитвами благати Бога, щоб відвернув від нашої молоді ту велику і грізну небезпеку» 14 . У промові на закінчення першого Собору Митрополит Андрей згадав і про важкі воєнні обставини, серед яких він відбувався, і про смерть двох священиків, учасників соборових праць, що впа- ли жертвою тих обставин у Львові, і про арешт чотирьох най- ближчих співробітників та десятьох інших членів Собору. «А до того потрясаючі та в найвищому ступені болючі відомості, — сказав дослівно Митрополит, — то треба вважати це незвичай- ною ласкою Всевишнього, що ми довершили того важного для життя Єпархії і для нашої праці для народу діла...» 15 Акти, декрети та правила Львівського Архиспархіяльного Собору 1940 року приготовано до друку окремою книгою, але не видано через брак паперу. В «Правилах» говорилось про като-