Мартирологія Українських Церков Т. 2

ки може, і всім і всю- ди грозить карою смерти. Виглядає, що більшовицькі уря- довці мають владу вбивати людей без того, щоб їх клика- но до відповідальности. Всі монастирі розпущено, а монастирські добра забра- но. Покасовано теж усі церковні школи й сиротинці, ре- лігійні установи й організації разом з їх майном. Вже зачали відбирати маєтки навіть від селян. І нема жодних суддів, адвокатів чи якоїсь правної установи; нема жодної оборони, жодного відклику чи відповідальної влади, а по урядах панує безправ’я, безголов’я й повне замішання. На кожнім кроці слідно більшевицьку злобу, ненависть до релігії і священиків, і взагалі вороже наставлення... Число арештів з дня на день зростає, навіть по селах, і ніхто не знає про долю в’язнів, яким заборонено нести всяку по- міч... Більшовики чваняться, мовляв, прийшли «спасати й визволяти Україну», а на ділі вони всякими способами намагаються її тільки поневолити й руйнувати. Ось так вони грають комедію «визволителів і спасителів»! 211 Ще раз повторюю мою просьбу, що її я вже давніше представив Святішому Отцеві, щоб Папа своїм апостоль- ським благословенням зволив призначити й делегувати мене на смерть за св. віру та за з’єднання Церков. Не- обхідно, щоб хтось став жертвою більшовицької окупації. А я, як пастир цього обездоленого народу, що так тяжко страждає, [невже] не мав би права покласти моє життя за кращу його долю? Опубл.: о. А. Пекар. Ісповідники віри нашої сучасности.Торонто, В-во оо. Василівн, 1982, стор. 24-25. 212 ПРОТЕСТ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА НАД СОВІСТЮ ДІТЕЙ На початку 1940 р. митр. А. Шептицький вислав лист до Відділу Народної Освіти, в якому протестував проти насиль- ства радянської освітної системи над совістю дітей. Подаю до відома Всч. Духовенства, що до Обласного Відділу Народної Освіти на руки тов. Жарченка у Львові написав я слідуюче письмо: ДО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ НА РУКИ ТОВ. ЖАРЧЕНКА У ЛЬВОВІ Деякі випадки насильства над совістю дітей при запи- суванні їх до т. зв. «піонерів», спричинені фанатичною про- пагандою безбожництва, є для мене нагодою і принукою звернутися до Обл. В. Народної Освіти з рішучим протес- том проти такого насильства над совістю. Імен винних не наводжу, бо не є моєю метою оскаржувати їх, ні шкодити їм. Іде мені виключно про засаду. 123 стаття Сталінської Конституції звучить: «З метою забезпечення за громадя- нами свободи совісти, церкву в УРСР відокремлено від держави і школу від церкви». Не можна тої статті інакше розуміти, як тільки так, що усім громадянам, отже і дітям, Конституція забезпечує свободу совісти, з чого слідує, що і школа повинна дітям запевнити цю свободу. Не тільки треба лишити, але і за- певнити цю свободу виконування релігійних практик віро- ісповідання, до якого належать, в якому дусі виховані бать- ками і до якого прив’язані. Ця стаття запевняє так само свободу батькам вихову- 213 вати дітей у своїй вірі і дає право батькам жадати, щоб школа їх