Мартирологія Українських Церков Т. 2

що Бог дав довершити, мо- жемо зложити Йому якнайгарячішу подяку. Запрошуючи Всеч. Отців до спільного відспівання гимну «Тебе Бога хвалим», піддаю думку, щоб ми, дякуючи Всевишньому за той наш А. Єп. Собор і за все, що в ньому нам Бог дав, своєю подякою обняли й все проче, що Бог дав нам в цьому році, без огляду на те, чи воно було нам миле, чи може, тяжким хрестом. Колись, певно, покажеться, що неодно, що сьогодні болюче й прикре, було й є цінною благодаттю з Неба. Так, як св. Йоан Золотоустий останнім словом обнімав ціле своє життя і усі зарядження Всевиш- нього супроти нього та Богові за все дякував словами: «Докса то Тео пантон генека», так й ми сьогодні, прий- маючи усі зарядження Всевишнього супроти нас, дякуймо за все доброму Отцю Небесному. За все Всевишньому Богові слава і подяка. Амінь. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея, стор. 68-71. 232 МИТР. А. ШЕПТИЦЬКИЙ ПРО БІЛЬШОВИЦЬКІ РЕПРЕСІЇ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ Після відступу Червоної армії з Західньоі України Митр. А. Шептицький 16 серпня і 7 листопада 1941 р. подав Апостоль- ській Столиці звіт про нищення Української Католицької Церкви. Протягом цілого того часу Господь Бог у чудесний спосіб хоронив нас, хоч Він дозволив на те, щоб наша Церква й наш нарід принесли Йому свідчення мучеництва багатьох наших священиків і вірних. Нема найменшого сумніву, що головною причиною більшовицького переслі- дування вірних була їхня ненависть до Христа і Його Церкви. [16 серпня 1941 р.]. Більшовицька займанщина, що тривала майже два ро- ки, спричинила повну руїну нашого бідного й обездоленого народу. Число жертв, що їх вивезено, ув’язнено чи вбито, дуже велике. Тільки в моїй (Львівській) архиєпархії їхнє число доходить до 200.000. В моїй єпархії були вбиті або померли у в’язниці 12 священиків, а в Перемиській — біля 20. Крім того з моєї єпархії вивезено в Сибір 33-ьох свя- щеників. Навіть прості селяни, яких не змогли вивезти чи ув’язнити, сильно потерпіли із-за примусових робіт, кон- фіскації майна, надмірних податків та постійних турбувань поліцією, що на кожному кроці, де тільки могла, знущалася з безборонного народу. В кількох випадках цілі села були переселені з одного місця на інше. Та за всі ці пересліду- вання й жертви Бог винагородив наш народ небувалим відновленням релігійного життя. Тепер церкви й спові- 233 дальниці завжди переповнені, а навіть між молоддю роз- будилось завзяття боронити й зберігати свою віру. Так ото, з цього тяжкого допусту, ми вийшли душевно очищені й підкріплені у св. вірі. І за це все нехай буде дяка Госпо- деві! [7 листопада 1941 р.]. Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 26-27. 234 РОЗДІЛ III ЛІКВІДЛ ЦІ Я УКРЛ їнської КЛ ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УРСР І СХІДНЬО-ЕВРОПЕЙСЬКИХ КОМУНІСТИЧНИХ КРАЇНАХ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ 1944-1946 Вступ до розділу про ліквідацію Української Католицької Церкви в УРСР і