Мартирологія Українських Церков Т. 2

лит»), він передав «благословенство» від патріарха «всея Русі» для отців «собору» і всіх вірних «возз’єднаної церкви». Рівночасно він передав «дар київської церкви» (образ Бо- жої Матері з Печерської Лаври) для катедри св. Юра. 257 Його приміщено за головним престолом в храмі. На це богослужіння доступ був дуже обмежений. Вступ мали лише ті, хто одержав окремі, спеціальні пропуски. Тому й вірних на богослуженні було дуже мало. По Службі Божій москаль-митрополит парадно перейшов до палати наших митрополитів. Хтось з присутніх завважив, що у нього зелені, військові штани. Це зараз рознеслося по місті й Костельник мусів наступної неділі спростовувати, що в Митрополита Йоана штани звичайні, чорні. За весь час тієї наради, першого й другого дня, цілий собор св. Юра, себто храм і палата митрополита та всі забудування, були стережені сильним кордоном уніформованої й тайної по- ліції МВС. Цією богослужбою, з охороною агентів МВС та участю двох-трьох сотень вірних, закінчилася ціла возсоєдінітель- на парада. Настрій у місті змінився. Раніше, перед «собо- ром», панувала пригноблена, тривожна атмосфера. Ще була надія, що може це діло розіб’ється, може воно якимсь чином не вдасться, може станеться щось надзвичайне й «собор» заміниться у маніфестацію нашої стійкости! На жаль, надії не справдились. Опритомнівши від вражень «собору», загал священиків і вірних поспішили до своїх церков, в неділі й будні, щоб там шукати порятунку, молились за своїх мучеників-вла- дик, за сотні ув’язнених священиків, за вірних, за оборонців своєї Церкви. Загал священиків і вірних не прийняв по- станов цього розбійничого «собору» і залишився у своїй вірі та потрактував їх так, як і всі інші укази більшовицької влади. По «соборі» священики-делеґати того ж таки дня роз’їха- лися. Хоч вірні, за виїмком кількох випадків, не робили докорів своїм священикам, не вважаючи їх за апостатів, то все ж доля тих священиків-делеґатів була незавидна. Від них вимагали посиленої діяльности не лиш нові церковні органи, але теж і райком партії. Ви — мовляв — делегати, розписались під постановами — других просвіщайте! Але діло не йшло. Ні священики, ні вірні у «казьонне православ’я» не включились і тоді зачалася друга фаза гонінь, що триває по нинішній день. Опубл.: Ю. Ґерич. Як відбувся «возсоєдинительний собор» у Львові, 8 березня 1946. (На основі свідчень учасника). Календар «Світла», То- ронто-Нью Иорк, В-во оо. Василіян, 1955, стор. 88-91. 258 ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ СВЯЩЕНИКІВ ДО УРЯДУ СРСР Звернення українських католицьких священиків до уряду СРСР після створення радянською владою « Ініціятивної групи по воз 'єднанню Греко-католицької Церкви з Руською Православ- ною Церквою» с останнім документом-протестом, який дійшов на Захід пред насильним приєднанням УКЦ до Російської Право- славної Церкви. В українських католицьких кругах в Україні було переконання, що цей лист підписало 300 українських като- лицьких священ