Мартирологія Українських Церков Т. 2

ейти на російське православ'я, постійно погрожуючи їм позбавленням їх священичих прав. ДО ВСЕЧЕСНІШОГО О. ДУТКЕВИЧА ЄВГЕНА, ПАРОХА ЦЕРКВИ СВ. ПЕТРА І ПАВЛА У ЛЬВОВІ Повідомляю Вас, що, оскільки до 5 ц.м. Ви не приступите ДО «ІНІЦІЯТИВНОЇ групи», то від того дня не зможете правити Служби Божої ні в одній церкві, а одночасно втратите всі права пароха. Львів о. Д-р. Костельник Гавриїл З/ III 1946 р. Голова «Ініціятивної групи» (Печатка: «Ініцятивна група по воз’єданню Греко-като- лицької Церкви з Православною Церквою в західних обла- стях України»), Опубл:. «Вісті з Риму». Рим, 1975, 22 грудня. 264 ЗВЕРНЕННЯ «ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ» ДО РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР Три документи — звернення до РНК УРСР т. зв. « Ініціа- тивної групи Греко-католицької Церкви по возз’єднанню з Русь- кою Православною Церквою», відповідь П. Ходченка на це звер- нення і постанова т. зв. « Львівського собору» з 1946 року про ліквідацію Берестейської Унії з 1596 р. — е переконливим дока- зом радянського антиукраїнського і антирелігійного терору, який панував у Західній Україні в 1945-1946 рр. а також мо- рально-духовного упадку невеликної групи українських католиць- ких священиків, які були примушені перейти на російське пра- вослав ‘я. ДО РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР В Греко-католицькій, чи уніатській Церкві і між духо- венством і між мирянами завжди були люди, свідомі своєї православної, батьківської віри та її правди. В нашій історії церковна унія була придумана і прове- дена поляками, як найуспішніший і найбільшого стилю засіб на «2пі$2С2Єпіе Кіш». Не треба великої науки, тільки треба могти свобідно думати, щоб дійти до цієї свідомості. Якби не розбори Польщі, то наш український і білоруський народи, вже до «весни народів» у XIX столітті, під Поль- щею були б зникли з лиця землі, бо були б перетворились на поляків завдяки унії. Отже, вже тоді Росія вирятувала наш народ від ганебної загибелі. Зрештою, хто ж буде пам’ятати про дітей, як не мати? Під Австрією Греко-католицька Церква в Галичині в XIX сторіччі повільно скинула з себе духове польське по- неволення, і саме вона відродила наш народ національно. Але під мадярами процес мадяризації нашого народу в 265 XIX сторіччі переводило якраз уніатське духовенство, а врятувала там наш народ від загибелі Чехо-Словаччина, що постала по Першій світовій війні. Коли ж у тому самому часі постала нова Польща, то незабаром стало що раз ясніше виявлятися, що галицька уніатська Церква вже не добра ні для Польщі, ні для Риму. Рим хотів щораз більшої асиміляції нашої Церкви з латинською Церквою, тому насильно вводив целібат духо- венства; латинізатори були для нього «вгаїіззішае регзопае», а ті, що боролись за честь, обличчя й права нашої східної Церкви, були під перманентним оскарженням і переслі- дувані. Польща хотіла і латинізації нашої Церкви і польонізації нашого народу, тому руйнувала й переслідувала Право- славну Церкву, надуживаючи при тім унії (