Мартирологія Українських Церков Т. 2

і український нарід став з’єдинений, заслухавши доповідь голови Централі Ініціятивної групи Греко-като- лицької Церкви по возз’єднанню з Руською Православною Церквою о. д-ра Гавриїла Костельника і після переведеної дискусії, Собор стверджує: 1. Що Рим штучно виломився в XI столітті з первісної братерської Православно-соборної Церкви, щоб таким чи- ном накинути свою диктатуру всій Церкві; що церковна унія була накинута нашому народові в XVI столітті римо- католицькою агресивною Польщею, як міст до спольщен- ня і златинізування нашого українського (і білоруського) народу; що в теперішній нашій ситуації, коли завдяки геро- їчним подвигам і славній перемозі Радянського Союзу всі українські землі найшлися разом і український нарід став хазяїном на всіх своїх землях, було б нерозумним під- держувати далі уніатські тенденції і було б непрощенним гріхом продовжувати в нашому народі ненависть та брато- вбійну борню, причиною якої була в історії унія та й завжди мусить бути. Виходячи з цих засад, Собор постановив відкинути по- станови Берестейського Собору з 1596 року, зліквідувати 272 унію, відірватись від Ватикана і повернутись до нашої батьківської святої православної віри і Руської Православ- ної Церкви. 2. Зважаючи на Христові слова «да всі будуть єдино», тобто, що християнам слід єднатися в любові і богопочи- танні, постановивши приєднатися до Руської Святої Пра- вославної Церкви, Собор вважає необхідним вислати в цій справі прохання до Його Святості Олексія, Патріярха Московського і всієї Руси, і про свої постанови повідомити Раднарком УРСР, а також Голову Ради в справах Руської Православної Церкви при Раді Народних Комісарів СРСР. 3. Зваживши, що римські папи в історії завжди вели свою себелюбну політику, Собор висловлює своє переко- нання в тому, що в умовах, коли волелюбні народи всього світу боролись за своє існування, Ватикан цілком стояв на боці кривавого фашизму і виступав проти Радянського Союзу, який зусиллям всіх братськи об’єднаних народів захистив наш український нарід від рабства і знищення та об’єднав всі наші землі в єдину Соборну Українську Ра- дянську Державу, а тим самим і визволив нас від націо- нального і церковно-релігійного поневолення. Собор висловлює від імени всього духовенства і вірую- чих свою глибоку подяку за це визволення державним мужам Великого Радянського Союзу і Української Дер- жави, довір’я до яких так однодушно продемонстрували всі народи під час виборів до Верховної Ради СРСР, і свідчить про незломну вірність своїй Батьківщині. 4. З нагоди повороту до Святої Православної Церкви, Собор постановив вислати відповідні телеграми до Його Святості Царгородського Вселенського Патріярха, до Його Святості Олексія Патріярха Московського і всієї Руси, до Його Високопреосвященства Йоана, митрополита Київсь- кого і Галицького, Екзарха всієї України, а також прий- няти звернення від Собору до всього духовенства і вірую- чих уніятської Церкви, щоб повернулись до