Мартирологія Українських Церков Т. 2

віри своїх предків. Опубл.: Діяння собору греко-католнцькоі Церкви, стор. 127-128. 273 ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ВЛАДИК У 20-ЛІТТЯ ЛІКВІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ Російська Православна Церква в СРСР « торжественно » від- знач у вала в 1966 році насильну ліквідацію радянською владою Української Католицької Церкви. З цієї нагоди українські като- лицькі владики звернулися спеціяльним Посланням до всіх ієрар- хів католицької Церкви. (Нижче опубліковано ті частини По- слання, які відносяться до цієї події). Ми, українські католицькі єпископи, поновно звертає- мося з закликом до Вас, брати Владики, до всього духо- венства і вірних католицької Церкви, як також і до всіх віруючих у Христа, бажаючи вказати на справжній стан нашої Церкви на батьківщині. Останніми часами преса і радіо широко розголосили вістку про святкування в Україні 20-річчя знищення нашої Української Католицької Церкви (яку від часів австрійсько- го панування називають Греко-католицькою), що відбулося в Україні 1946 року, і підчинення її під Московську патрі- ярхію. Радіопередачі, різні репортажі і публікації в пресі, промови та різні концертові імпрези, як також і бого- служби і патріярші послання мали надати цій річниці, побіч зовнішнього апарату, виїмкового значення, відхиляючи тим рівночасно увагу від справжньої дійсности. Якщо для всіх є болючим і незрозумілим скрегіт цього святкування в цю хвилину, в пору екуменічного руху, започаткованого II Ватиканським Собором, то цей скрегіт зокрема болюче вражає нашу Українську Католицьку Церкву. Ми не хоче- мо вносити найменшого дисонансу до цього започаткова- 274 ного діялогу, що ведеться, одначе в ім’я правди мусимо висловити наш жаль і водночас подати деякі вияснення в справі нищення нашої Католицької Церкви в Україні. 1. Найперше, наші нез’єдинені [з Російської Православ- ної Церкви] брати не повинні б мати причини торжеству- вати з приводу зліквідування нашої Церкви, бо заборона на існування нашої Церкви була переведена поповненням акту насильства проти релігійної свободи, супроти духо- венства й українського католицького народу. Прилучення нашої Церкви до Московського патріарха- ту на так званому «Соборі Греко-католицької Церкви у Львові в днях 8-9 березня 1946 року» відбулося тоді, коли всі наші єпископи були ув’язнені і страждали по тюрмах або на засланні, на примусових працях разом з тисячами священиків і вірних у Сибірі, на Далекому Сході, в Поля- рії, Казахстані і Монголії, де багато з них віддали своє життя за віру. Отож, не можна вважати прилучення нашої Католицької Церкви в Україні до Московського патріарха- ту добровільним вирішенням українського католицького духовенства і народу. Зрештою, відомі є слова Святішого Отця Пія XII з енцикліки: «Орієнталес омнес», від 23 груд- ня 1945 року. 2. «Собор Греко-католицької Церкви у Львові 8-9 березня 1946 року» не має жодної канонічної сили, бо в ньому не брав участи жоден канонічно поставлен