Мартирологія Українських Церков Т. 2

в, що явилась у Нього з проханням за інтервенцією у справі насильно вивезеного, бл.п. Преосв. Йосафата Коциловсько- го, Перемиського єпископа, відмовляючись від яких-небудь починань у цій справі, сказав: «Із Сталіним я битися не буду». Перед одним священиком гр.-кат. дорікав нашому духовенству вибуялим націоналізмом і закінчив: «Це Шеп- тицький виховав вас у такому шовінізмі». З многих наших священиків, що, стративши свої парафії, голосились до нього до праці, по довгих зводженнях дав працю у своїй єпархії тільки одному о. Шереметі Стефанові, і то по многих упідляючих себе пониженнях сього священика. Прочих священиків, що голосились до нього, відсилав на захід. Таку саму дорогу вказав гр.-кат. кандидатові ду- ховного стану, Гамерському, а доносячи про се удавання до кардинала Сапіги сього питомця, одна жена священика додає: «Найгірше трафив». Значить, що є така опінія в гр.- кат. духовних кругах, що кард. Сапіга є нам найгірше неприхильний в цілім польськім єпископаті. В шематизмі 328 Краківської латинської єпархії перший раз в 1946 р. не виказано Краківської гр.-кат. парафії. Надармо звертано ся до Нього за інтервенцією з ув’язненим завідателем цеї парафії д-ром Степаном Грабом. Завдяки Йому парафія Краків по ув’язненні о. д-ра Граба залишаєсь уже 10 місяців необсаджена. Все застрашує і кандидатів на заві- дателів і кардинала Гльонда Урядом Безпеки. Якби кард. Сапіга хотів, то дав би собі раду і з тим урядом, але Він не хоче допустити до обсади цеї парафії, а УБ є тільки страшаком у Його руках. Один із священиків гр.-кат., о. Василь Дяк, вже більше як два тижні сидів на цій парафії, таючись, але пішов до кард. Сапіги, а сей сказав йому, що «шкода з ним говорити на цю тему навіть, в його єпархії не буде ані один гр.-кат. священик працювати» і поручив йому вчитись лат. обряду і забиратись на захід. Також перепав проект, щоб там на гр.-кат. парафію у Кракові післати василіянина, що удавав би перед поляками поляка і відправляв би в лат. обряді. На сю парафію мали апетит польські салєтини, але кард. Сапіга не дав їм дозволу на заняття цеї парафії, хоч особливо перші дуже настирливо находили Кардинала, мали кілька місяців на гр.-кат. приходстві у Кракові вже зложені річи, планували надбудову для поширення будинку на поміщення новіціяту чи студентату. Хоч однак кард. Сапіга обганяє гр.-кат. парафію в Кракові від латинників, то так само відганяє і наших священиків, а в зближених до Кардинала кругах говорять, що Кардинал думає сю па- рафію віддати виселеним зі Львова вірменам, яких рахує за східньо-обрядових, і думає, що не буде йому проти- витись Згромадження для Східньої Церкви, тому що вір- мени «східнього обряду», а, як польські патріоти, є вони милішими Кардиналові сусідами, як ми. Видно, кард. Сапіга не має вже надії перефорсувати в Конгрегації на цю парафію латинників, то хоче там милити очі «східнім» обрядом Львівських вірмен. Самих же вірмен зі Львова і сх. Галичини, за поданням вірм