Мартирологія Українських Церков Т. 2

му так завзято кидаються на наші церкви, церковне майно та церковну утвар. Забу- вають при цьому на одну фундаментальну в цій справі річ, що Греко-католицька Церква тут ні при чому. Щобільше, вона від більшовиків дізнає далеко тяжчих кривд, як ла- тинський Костел, і що мститись на ній у Польщі значить солідаризуватись з більшовиками у її переслідуванні та ліквідації. Бо хоч не дасться, здається, заперечити, що партизани УПА подекуди виганяли в східній Галичині поляків і латинських священиків, то однак: 1) виконували несвідомо поручення Москви; 2) в подавляючій більшості випадків робили се більшо- вицькі партизани-спадуни, що єхидно і планово під- шивались під УПА; 3) що Греко-католицька Церква, представлена цілим своїм єпископатом у спільному Пастирському Листі, за- 344 протестувала проти насильств, і закликала до збереження спокою і права, а вирішення територіальних приналежно- стей лишити плебісцитам, мировим конференціям та іншим легальним засобам; 4) що їхнє костельне майно не перейшло на Греко- католицьку Церкву, а на державу, яка не передає його греко-католикам, а Православній Церкві. Як було вище сказано, багато стероризованих пови- роблювало собі «польські папери» і перед поляками, світ- ською владою і духовенством не признаються до нашого обряду. Переселені на захід в польське море між польських репатріантів зі східньої Галичини, Волині, Полісся й Бі- лорусі, вони, хоч калічать польську мову, не зраджуються, бо ці репатріанти небагато ліпше, коли часто не гірше від наших говорять. Та й тамошня польська адміністрація і Костел пособляє такому прикриванню себе українців у на- дії на повну асиміляцію. І не миляться. Маса, позбавлена інтелігенції та духовенства свого обряду, дуже скоро уляже цему процесові, як Бог не змилується і не дасть якоїсь зміни. Та часть згине в польськім морі. Назагал, наші люди ходять у костели на богослужіння і там принимають св. Тайни. Підписаний звертав увагу Апостольського деле- гата, прохав вплинути на Апостольських адміністраторів, щоб вони виєднали у адміністраційних властей і поліції дозвіл нашим священикам, бодай у більші свята, відпра- вляти для наших людей в нашому обряді, але усі, і дер- жавні і духовні чинники, за найбільшу небезпеку для себе уважають нашу Церкву й обряд, і шкода про се думати, щоб на щось подібне дозволили. В останніх часах гово- риться багато про нове переселення наших людей. Підстави для такого припущення є: 1) В початках березня перегля- дала поліція документи наших переселенців; 2) Вимовля- ється їм працю по дворах, де дотепер працювали; 3) Забо- роняється обробляти і засівати переселенцям поля; 4) До Нового Санча вернуло багато поляків, вивезених 1945 до Совітів, і говорять, що за них підуть в Росію наші люди; 5) Багато з інтернованих у Явожні пускали не на захід, де переселені були їх родини, але на старі місця; 6) Один НКДБ комісар сказав одній пані нашій, що старалась за виїзд до Львова, що «незадовго багато туди