Мартирологія Українських Церков Т. 2

о генерального вікарія Апостольського адміністратора о. Івана Полянського. Жалоби останнього на латинського пароха у Перемиського латинського єпископа Барди ви- кликали вправді заборону єпископа для латинського паро- ха, але цей парох злегковажив собі заборону, поставив на своїм. О. Полянський мусів з парафії забратись і пошукати собі праці в латинській парафії Журів коло Вроцлава, а латинський парох, мимо непослуху єпископові, благоден- ствує у Вороблику. У справі о. Антона Пакоша, завідателя парафії Ростока Великого на Лемківщині, ув’язненого і засудженого до З років за заохоту вступати до дивізії СС Галичина, зізнавав один латинський священик, якого о. Пакош поставив як свідка своєї льояльности для поляків. Сей священик, місто боронити о. Пакоша, засипав його. На питання судді, чи о. Пакош був шовіністом, сей латинський священик від- повів: «Скоріше так, як ні». На питання судді, в чому проявлявся той шовінізм о. Пакоша, відповів: «Бо говорив про Україну». Аж світський поляк, адвокат, поучував ла- тинського священика, яка є різниця між патріотизмом, що не є провиною, та шовінізмом. Ксьондз Кудла, латинський парох Стібна, грозив гре- ко-католикам з Поздяча, які, щоб ухилитися перед пере- селенням до Совітів, позірно прийняли латинський обряд, що не видасть латинського витягу метрикального тим, що ходили до Перемишля до існуючої ще тоді греко-католи- цької церкви до великодньої сповіді. Ґ вардіян Францісканів з Кальварії Пацлавської коло Пере- мишля негодував на завідателя Клокович, о. Андрія Гозу, що він об’їжджав довколишні села, де залишились по 343 переселенні до Совітів 1945/6 греко-католики, позбавлені своїх душпастирів, а яких власне сей ґвардіян на спілку з латинським парохом Риботич перетягали на латинський обряд. Коли по вивезенні бл.п. Преосвященного Йосафата і Капітули з Перемишля, в одній з Перемиських шкіл учи- тельство польське уболівало над сим актом насильства, тамошній катехит не поділяв цього співчуття, кажучи: «Власне, вони тут непотрібні». Латинський священик зі Сенкови скаржив на УБ греко-католицького завідателя Грозьови коло Бірчі та спричинив його ув’язнення 1945 р. Були однак і випадки, де латинські священики помагали нашим в утечі перед православ’ям з радянської України. Таких випадків підписаний знає два. Самому підписаному в утечі перед вивозом помогли польські сс. Феліціянки, а з Перемишля виїхати поміг латинський священик, о. Єро- нім Коциловський, споріднений бл.п. Преосвященного Йосафата. Також назагал польське духовенство з єпархій бувшого російського забору, що пам’ятає переслідування «уніятів» на Підляшші, ставиться до нас не вороже, а часом зичливо. Найбільше ворогують на нас священики латин- ські, вигнані зі Західньої України. Не можуть нам дарувати прогнання їх партизанами УПА, чи переселення більшо- виками, а ще залишених там костелів, монастирів та маєт- ків костельних і взагалі польських. Ті вивласнення там хочуть відплатити собі тут, і то