Мартирологія Українських Церков Т. 2

цінними історичними пам’ятками в капітульній біблі- отеці й саму капітульну бібліотеку в Перемишлі та кон- систорські акти в Перемишлі, якими стелять під коні. 7. Щоб Апостольський делегат не уділяв греко-като- лицьким священикам повновластей на зміну календаря без порозуміння з Капітульним чи Генеральним вікарієм, чи Апостольським адміністратором. 8. Заборонити латинському духовенству перетягання греко-католиків на латинський обряд. Архів УКУ, Рим, о. В. Гриник. Церква у рідному краю і в Польщі... стор. 81-83. 348 ЛІКВІДАЦІЯ ГРЕКО-КА ТОЛИЦЬКОІ ЦЕРКВИ В РУМУНІЇ У 1940-их роках у Румунії жило двадцять тисяч українців греко-католиків. 1948 року у тій комуністичній країні насильно зліквідовано Греко-католицьку Церкву і під тиском Московсь- кого патріярха Олексія підпорядковано її Румунській Право- славній Церкві, яка мас свого власного патріярха. Другою з найновіших жертв комуністичного воюючого атеїзму стала Греко-католицька Церква в Румунії, до якої належало також 20,000 українських вірних у Мармарошсь- кій єпархії, в сусідстві Закарпаття. Переслідування Греко-католицької Церкви в Румунії почалося зразу після того, як совєти поставили в Бука- решті першу комуністичну, радянську владу, а ця нова влада поставила першого червоного патріярха Румунської Православної Церкви, Юстиніяна Марину. Це пересліду- вання набрало ще більшої сили після того, як до Бука- решту приїхав Московський патріярх Олексій весною 1947 р. Тоді то почались напади на Католицьку Церкву, на Папу, на Ватикан, яких у пресі та промовах членів уряду тавровано як ворогів румунського народу. Румунські полі- ційні органи почали силувати греко-католицьких священи- ків до підписування заяви про перехід на православ’я, а тих, що відмовлялись, арештовано й тортуровано. В таких умовах застрашування і терору комуністичний уряд скликав з’їзд греко-католицьких священиків на день 1-го жовтня 1948 р. У з’їзді взяло участь 37 священиків- делеґатів, які без дискусії, під поліційним наглядом підпи- сали урядом виготовлену заяву, що вони уневажнюють акт унії з Римом, підписаний 1700-го року, та приєднують- ся до [Румунської] Православної Церкви. У відповідь на протести всього греко-католицького єпископату, а також і всього єпископату Римо-католицької Церкви та Апостольського Нунція було те, що комуністич- ний уряд у днях 27-29-го жовтня 1948 р. заарештував усіх греко-католицьких єпископів, усіх членів єпархіяльних ка- пітул та багатьох греко-католицьких священиків. Протягом 349 трьох років чотири греко-католицькі єпископи — Іван Сучу, Валеріан Траян Френчу, Іван Ба лан та Олександер Ручу — померли в тюрмах, а останній єп. Юлій Госу, після довго- літньої тюрми, виснажений тортурами, помер 1970-го року в монастирі Калдаручані. Посмертно Папа Павло VI про- голосив його кардиналом. Таким способом комуністичний уряд Румунії зліквідував нараз усі 5 греко-католицьких єпархій — Фоґараш, Клуж, Великий Варадин, Луґож та Мармарош,