Мартирологія Українських Церков Т. 2

ідь до маси народу, що зібрався того вечора у катедральному храмі. Він поділився з вірними думками Владики Павла, бо їх він добре знав, будучи п’ять років його секретарем, а відтак помічником. Під час прогулянок ми часто розбирали най- пекучіші проблеми нашої єпархії. Владика Павло постійгіо згадував проблему « крадежу греко-катол. душ римо-ка- толикамт. Про це я згадав тоді у проповіді й закликав, щоб греко-католики трималися своєї Церкви й обряду. Яке це дивне явище, що під час ліквідації Греко-катол. Церкви на Пряшівщині словацькі священики з необхідности хри- стили наших дітей, а відтак вписували їх як римо-католи- ків. І коли я [Владика Василій] пізніше, як прийшло від- новлення нашої Церкви, сам хотів миропомазати тих дітей, то римо-католицькі священики мені цього не позволяли. В тому часі римо-катол. духовенство зробило багато поми- лок і треба б цілої книжки, щоб це все списати. Як далеко є ті священики від правдивої любови ближнього! Такі й подібні думки Владики Павла я розповів при його домовині, щоб усі пізнали правдиві журби їхнього Архипастиря. Само собою, що мої слова не подобалися тим, до яких вони відносилися. Напевно, що вони гостро засудили мене. Але наші вірні, що мусіли покірно пере- носити всякі зловжиття збоку римо-католиків, тішилися, 356 що нарешті почули правду й були певні, що їхню кривду буде направлено. Ми молимося за Владику Павла, радше молимося до Нього, нашого геройського Мученика за св. віру, щоб до- поміг направити заподіяні нашим вірним ті незліченні не- справедливості й кривди. Вічная Тобі пам’ять, наш дорогий Владико! Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 197-199. 357 СВЯЩЕНИК І. БІГУН ПРО СУД НАД ЄП. П. ҐОЙДИЧЕМ Священик о. Іван Бігун з Пряиіівської єпархії під тиском комуністичної влади в ЧССР перейшов на російське православ’я і був змушений взяти участь в судовій розправі сп. П. Ґойдича 11-15 січня 1951 р. у Братіславі. Виїхавши до США в 1968 р., він повернувся до Української Католицької Церкви і написав спогад про ліквідацію ГКЦ та суд над сп. П. Ґойдичем. Писався день 8 січня 1951 р. Багатьох з нас [32-ох, які перейшли на російське православ’я] навідали окружні цер- ковні референти і дали наказ під загрозою непослуху владі, дня 9 січня виїхати поспішним поїздом до Братіслави, на свого роду курси. Дорогу й утримання уряд заплатить. Ніхто з нас не мав найменшого підозріння, бо комуністичні урядовці дуже часто покликали священиків на різні полі- тичні школення. Приїхавши до Братіслави, нас приміщено у розкішнім готелю, де нас знаменито годували. Ранком 1 1 січня о 7-ій год. за сніданком нас повідомили, щоб зачекали на авто- бус, який завезе нас на улаштовану програму. Автобус зупинився перед будинком найвищого суду, оточеного сот- нями уніформованих жандармів. Переглянувши докладно наші пашпорти, нам сказали заходити до будинку. Поки ми дійшли до судової залі, то нас аж три рази перевіряли. Вже в судовій залі мій сусід-св