Мартирологія Українських Церков Т. 2

вдішньої побіди над смертю, свято знищення гріха, Свято правдивого освободження і щастя, Свято надпри- родного життя, Свято-Переддень Останнього Суду, оста- точної і найповнішої побіди Христа над усіми ворогами. По Його правиці стоять вже нині, готові всі вірні, Його визнавці і воїни, почути радісні слова і прийняти вінці 479 слави. І цієї глибокої свідомості і твердого переконання в силу і непереможність Христа, оборонця угнетених і за- смучених, бажаємо вам днесь Дорог.[і] Бр.[оття], бо це основа нашої найтривкішої і вічної радости, яку приносить Христове воскресіння. Христе воскрес Благо [ датний ]. Оце думки, що насуваються в оцю поважну хвилину і поба- жання для Вас, знаю і тішуся, що Ви не перестали по Божому жити, думати і діяти. + Йосиф 28. 3. 1954 Опубл.: Твори Патріярха і Кардинала Йосифа. Рим, 1983, Том IX, стор. 348-352. 480 ЛИСТ З ЛЮТОГО 1961 РОКУ «Аз, Йосиф, узник Христов » — Я, Йосиф, в’язень задля Христа до всіх моїх вірних в Христі в Україні і в розсіянні сущих. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богу моєму при кожній думці про вас. І молюся у всіх молитвах за всіх вас, сповнений ра- дости... Я повністю вірю, що Христос, який зачав у вас добре діло, його таки довершить... Мені можна так про всіх вас думати, бо ношу вас у своєму серці й всі ви є причасниками моєї благодаті так в мойому ув’язненні, як в моїй обороні, як і в укріпленні Євангелія. Бог мені свід- ком, що я тужу за всіми вами у щирій любові Ісуса Хри- ста... (Кол. 4, 5-6). Року Божого 1945, в місяці квітні, дня 11-го, після об- шуків на Святоюрській Горі й в Духовній семінарії, пере- ведених чужими окупаційними властями, почався мій новий шлях життя. Був це час страшної всенародньої скорби, здавалося, що всі сили пекла спряглись, щоби обернути мою Рідну Землю в руїну, Церкву в попелище, а вірних моїх в новітніх рабів. Воєнна хуртовина, що як нищівний вал два рази прокотилася по всій нашій Батьківщині, за- лишила спустошення, страхіття і незлічимі жертви, яким не було видно кінця. Одні з наших вірних шукали рятунку на чужій незнаній землі, другі у геройській і одчайдушній боротьбі боронили кожного її клаптика й кожної дрібки волі, щоб врятувати їх перед напасниками... Інших гнано на смерть у фронтовий пекельний вогонь за чужу, не укра- їнську і не християнську справу. Для мене почався шлях в’язня. Та не для мене одного; я був тільки одним із сотень тисяч стариків, жінок, дітей і немовлят. Мене ви- рвано із гущі повірених мені вірних, їх вирвано від рідної 481 потом їхнього чола і кервавицею рук багатьох поколінь зрощеної землі, з рідної, зцілілої від війни хати, з їхніх піль, лісів і дібров... Моє слабе і схороване тіло було в руках супротивників-переможців, моя душа була вільна, вона блукала серед моїх вірних і здригалася на вид їхнього нещастя, нужди, болів і терпіння... Сотні тисяч невинних людей, вірних, мирян, духовників і владик виривано з зем-