Мартирологія Українських Церков Т. 2

лі і гнано серед невимовних умов у невідоме... Мої дорогі Брати й Сестри! Між тими сотнями тисяч були ваші дальші й ближчі родичі: батьки, матері, сестри, діти... їх тіла були знеможені, душа була міцною, і в цих душах всюди зберігався неоціненний скарб віри в Бога й любови до свого ближнього й землі своєї. Блукаючи отак серед знедолених вірних своїх і синів мого народу, я, в’я- зень задля Ісуса Христа й Його Церкви Єдиної Святої, радів у горем прибитому серці, що не здійснювались зло- віщі розрахунки ворога на те, що вдаривши по пастирях, розбігнеться само стадо... Про свою долю не буду опові- дати, щоб не нарікати. Вона така ж сама, як і доля сотень тисяч моїх і ваших братів і сестер. Нас водили на сон- мища-суди, нас судили й карали, нас ламали, та не зла- мали... Бо з нами був усюди Дух Святий, Дух Істини й Бодрости, Дух Утішитель, і всі ми відчули Його силу і Його діяння, і всі ми зрозуміли й наявно пережили, як правдивим є заповіт Христа Спасителя: «Єгда же приведут ви на сонмища, і власті, і владичества, не пецітеся како іли что отвіщаєте, іли речете. Святий бо Дух научит ви в той час, яже подобаєт рещи» (Лк. 12, 11-12) — «Коли ж при- ведуть вас на судища, до урядів і перед вдасть імущих, не турбуйтеся, як і чим будете себе боронити або що маєте говорити». Не довелось мені в житті побачити свого столичного города Києва на Дніпрових горах... Та волею Божою, в якій наші поневолювачі були сліпим знаряддям, прийшлось мені бувати у ньому в гостях. Правда, не прийняли мене в Києві, столиці України, і в колисці тисячолітнього хри- стиянства й Христової Церкви на цілому європейському Сході, його колись світлі храми Господні, і тільки в думці своїй я йшов поклонитись до святих печер мощам святих праведників Христової Церкви. Замість того замкнулись за мною і за багатьома іншими тяжкі двері нових «мистець- 482 ких пам’яток» нових володарів на моїй землі, двері в’яз- ниці... Не стрінув я в своїй столиці ні одної людини з українським серцем і українською душею... Мої в’язничні зустрічі були з чужими людьми, змістом життя і душі яких, якщо це можна звати людською душею, було на- сильство, моральні й фізичні знущання, неправда і лож, беззаконство і ненависть... Дальша моя мандрівка завела мене, волею незбагнен- ного і милосердного Божого Провидіння, у далекий Сибір, на холодні поля й пустелі Півночі... Коли після багатьох років скитання і трудів, немочей і болів, серед таких же, як я, багатотисячних вірних моїх, синів цієї ж землі моєї рід- ної, гляджу на пройдений шлях і на теперішню холодну і голодну дійсність, я благодарю Бога Всемогучого за всі його дари й за ту любов, яка виростає в нужді, біді, горю, серед холоду й зимна. Благодарю Його за те, що надхнув такою силою і такою незбагненною вірою всіх отих мен- ших братів моїх. З мого рідного столичного городу Львова пограбовані й гонені й переслідувані сестри монахині слали останній одяг для мене й для всіх нас, в’язнів Христа ради... М