Мартирологія Українських Церков Т. 2

ої молодші співслужителі-священики огорнули мене своїми турботами... Мої молодші вірні миряни-в’язні, хоч самі знеможені, виривали мені сокиру з рук, щоб помогти у вимаганій виробничій фізичній праці серед снігів і бурі... Яка ж благодатна ця Сибір для нас усіх, для учнів Хри- стових, для росту й життя Христового Царства. Він, колись пустеля, днесь пересяклий кривавим потом закованих, та не переможених синів поневоленої країни. Із закутої в сніги й морози землі чужої, неслись не тільки нарікання й лайки, з неї піднімалися і піднімаються по сьогодні слова тихої і щирої молитви до Всевишнього. На ній, у різних закутках і вертепах її, приноситься вже десятки років нова жертва Тіла й Крови Господньої, на ній родилась і жила помічна духовна школа для виховання нових служителів Христа. Ота Сибірська земля побачила нову справжню людину, справжніх християн, справжніх вірних синів Христової Церкви... Із цього Сибіру з далекого заслання, мої думки несуться до Вас, моїх рідних. Прийміть мої думки й мої мовчазні слова, як мій дар для Вас в день мойого 70-ліття життя і 17-ліття мого заслання. 483 Мої Дорогі, Брати мої, молю вас я, в’язень у Господі: жийте достойно того покликання, до якого Вас покликано. З усякою смиренністю і злагідливістю, з довготерпеливі- стю, терплячи один одного в любові; стараючись зберігати єднання духа у тісному зв’язку миру. Одно тіло, один дух... Один Господь, одна віра, одно хрещення, один Бог і Отець усіх, що є над усіми й через усіх і в усіх нас (Еф. 4, 1 - 6 ). «А дальше, браття мої, кріпіться в Господі й в потузі сили Його: зодягніться в увесь збройний виряд Божий, щоб ви могли встоятись проти всіх затій диявольських. Бо ж ми не маємо боротися проти тіла й крови, але проти потуг і брутальної сили й проти світоволодителів темряви цього свігу... Тому то, прийміть всю Божу зброю, щоб ви могли протиставитися в дні грози й одолівши все, всто- ятися. Вставайте, отже, підпоясавши поясниці ваші правдою і зодягнувши на себе панцирі справедливости... А понад усе візьміть в руки свої щит віри, бо в ньому зумієте загасити всі розпалені стріли лукавого. І шолом спасіння візьміть і меч духовний, котрий єсть Боже слово » (Еф. 6, 10-17). Мої Дорогі Брати! Живіть гідно у благовісті Христовій, щоб я, чи як ще вийду та вас побачу, чи то залишуся далеко й про вас тільки почую, що ви міцно стоїте в одному дусі й однією душею співборетесь у вірі Благовісти. І що ви в нічому й нічим не даєте себе застрашити вашими ворогами. Для них нехай це буде знаком погибелі, а для нас знам’ям спасення, і то спасення від Бога. Бо нам «дано щодо Христа, не тільки в нього вірувати, але й за Нього страждати. Вам приходиться вести цю саму боротьбу, як ви її на мені бачили і так, як ви тепер про мене чуєте » (Фил. 1, 27-30). «Будьте витривалі в молитві... Моліться при цьому й за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова для проповідання таїнства Христа, задля якого я несу і в’язницю і кайдани» (Кол. 4, 3^)