Мартирологія Українських Церков Т. 2

,77 > ?/я?Л /л-*УУуу/ Уу^З С/УУ?УУ^Уу/у 1 6 у/?*^г-У- *У?^ / '7уУУ ;?Т^ХОЗУ $4рф&€ у//х 'ґ/гу^у'у.. .у ■ ЖЯ7^АуУУУх^ УУуССІО/^/І^ууіЛууупу^, ^Лйг* ууууу74у& 7&2у’уґуг/І!у і ,Уу ' ,г*ха&У*у»у с ‘"«у^ ’ , с£ , ,'С ссу?у /-угу Л'^’/лйл. ''/.^и,,.,',^,/ •хлх^и-лз гУ,ус/гсу ^с^алест. Ь/іу?.^ 492 Факсиміле поштівкн митр. Й. Сліпого, яка дійшла на Захід в 1956 р. 495 РОЗДІЛ VI УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ДІЯЧІ В УРСР 1958-1984 ЛИСТИ І ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕНИКА ГРИГОРІЯ БУДЗІНСЬКОГО ЛИСТ ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА СРСР 1958 РОКУ ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРОВІ СРСР При кінці грудня 1956 року мене закликав працівник четвертого відділу КДБ м. Львова, Євтушенко, до другого відділу міліції. Суть нашої розмови була у тому, що він прямо вимагав від мене відректися католицької віри, себто віри, яку визнавали мої батько і матір, мої діди, та на- мовляв мене прийняти російське православ’я... Я уважав, що така вимога є грубим вмішуванням у справи моєї со- вісти і тим самим грубим порушенням закону про свободу совісти. Ясно, що я відмовився виконати таке нелегальне і нелюдське домагання. До того ж усьому світові, отже і мені, відомо, що уявляє собою сьогодні т.зв. Російська Православна Церква, на якої віру Євтушенко намагався ме- не навернути... Як слухняне знаряддя політики російських царів, Ро- сійська Православна Церква виконувала впродовж віків га- небну ролю гнобителя всіляких соціяльно-культурних і національно-політичних рухів та давала повну і відверту підтримку царизмові в усіх його загарбницьких війнах. Власне Російська Православна Церква була тою силою, яка допо- магала царизмові русифікувати завойовані в кривавих вій- нах народи і зв’язувати їх на віки з побудовою російської імперії. Історії Російської Православної Церкви ніяк не можна відокремити від кривавої історії царату і його зло- чинств. Для українського народу панування Російської Православної Церкви в Україні являло собою в першу чергу національне поневолення. Українську мову керівники 499 Російської Православної Церкви уважали селянською, що нею не можна користуватися в церковному житті. За про- повіді українською мовою священиків карали навіть за- сланням на Сибір. Ієрархами в Україні призначували не- українців; навіть частина сільських священиків були неукра- їнцями. Під претекстом боротьби з проявами католицизму, безпощадно нищили пам’ятники старої української куль- тури... У відповідь на мою остаточну відмову прийняти росій- ське православ’я, Євтушенко загрозив мені судом, заявля- ючи, що вже є свідки проти мене. Але я знав, що ніяких свідків не може бути, бо я нічого протизаконного не вчи- нив. Проте 14 лютого 1957 року мене заарештували... На суді, 15 травня 1957 року, прокурор Чащина спря- мувала розгляд справи так, що в нікого не було наймен- шого сумніву, що судять мене власне за непідкорення ро- сійському православ’ю. Вона детально цікавилася чи я мо- люся по-православному чи не по-православном