Мартирологія Українських Церков Т. 2

не міг скликати собор на власний ризик і від власного імени. Крім того, уряд УРСР, поза сумнівом консультувався у вищих органів, і не ви- ключена можливість, що наказ скликати такого роду со- бор дав Берія або хтонебудь із його соратників. Крім того, беручи до уваги наполегливість, гідну кращого за- стосування, з якою Уряд проводив у життя рішення со- бору 1946 р., треба прийти до висновку, що цей собор не є чиєюсь приватною забаганкою, а державним заходом, про який багато писалося в пресі. Слідчий Горюн, що написав звинувальний висновок, за яким Львівський облсуд виніс мені вирок 15. V. 1957 р., доводив законність рішення собору 1946 р. тим, що собор скликав уряд УРСР. Точку зору Горюна підтримав суд у вищезгаданому вироку, а Верховний суд УРСР двічі під- твердив цей вирок. Рішення собору 1946 р. проводилися в життя з кінця 1945 року, тобто за рік до їх прийняття, і проводяться в життя дотепер. Греко-католицька Церква була повністю 503 знищена. Були заарештовані всі без винятку єпископи, в тому числі і митрополит Сліпий, всі без винятку каноніки- прелати — декілька сотень, більше тисячі священослужи- телів і дуже багато віруючого люду: монахів, монашок, дяків, церковного притчу, і просто віруючих, які брали участь у церковному житті. Головний удар було нанесено Церкві 13 квітня 1945 року, коли були ліквідовані всі єпи- скопи. Дальший удар зроблено в ніч з 25 на 26 травня 1945 року, коли були заарештовані всі видатні керівники Церк- ви. Це повинно було показати всім наяву, що відмова від переходу в російську віру веде за собою позбавлення волі. Костельних всіх про це попереджав. Відразу після цих арештів представник уряду УРСР Іванов відвідав усі райцентри у супроводі Костельника. На день приїзду Іванова до райцентру скликали всіх свяще- ників. Іванов вимагав від кожного з них зокрема підписати декларацію про перехід у російську віру. Ті, що відмо- вилися, були заарештовані всі без винятку. Хто підписав — одержав призначення на греко-католицькі приходи [па- рафії] від імени московського Патріярха. Ці незаконні дії вважалися законними не тільки в той час, а й пізніше, аж до 1958 року, як видно із вироку облсуду в моїй справі у 1957 р., про що йшлося вище. Зрештою уряд УРСР вважає собор законним досі і від- мовляється повернути українцям-католикам хоча б декіль- ка церков, захоплених московським Патріархом незакон- ним насильницьким способом при допомозі загонів озбро- єної міліції. Із сказаного вище видно, що суди одержали вказівку сприяти ліквідації Католицької Церкви і переведенню ка- толиків у російську віру. Тим самим повинні були від- мовитися від своєї основної і справжньої діяльности, тобто дотримувати і відновлювати порушену законність. А оскі- льки перегін населення в російську віру є справою неза- конною, то суди не могли одночасно діяти в двох проти- лежних напрямах, тобто поширювати російську віру і до- тримуватися справедливости, бо ці дії себе взаємно ви- ключають.