Мартирологія Українських Церков Т. 2

оголівський Держиморда не твердив, що вдова сама себе висікла? Загинули всі українські єпископи — II осіб — не за те, що вони були винні, а за те, що були католицькими єпископами. Загинули всі митрофорні протоієреї — 50 осіб, сотні священиків, монахів, монахинь, дяків і просто віруючих, які загинули за віру своїх дідів. Обласний прокурор Антоненко нарахував усього п’ять осіб, які відмовилися підчинятися московському Патріярхові. Радянська влада зробила колосальну прислугу Католицькій Церкві, давши їй багато мучеників і ісповідників. Като- лицька Церква виростає на крові своїх дітей-мучеників. Сіяння ненависти до Католицької Церкви — це пряма про- паганда війни. Нам співчувають мільйони католиків у всьому світі, передусім за те, що радянська влада відібрала в католиків усі храми і для п’яти мільйонів католиків (схід, обр.) не лишила ні однієї церкви. У середниках масінформації (у Львові, Києві, Москві) пишуть, що 25% священиків не перейшли в Російську Церк- 510 ву. Ясно, що бодай 10% католицьких храмів повинні бути відкритими для католиків. Хоча б на цілу область була одна церква. Поляки, яких на Україні 3%, мають свої численні храми, також угорці мають свої храми, а для українців-католиків немає ні одного. По-радянському це називається «свобода совісти». На українські села Московський патріярх прислав своїх священиків; якщо парафіяни його не приймають, то з ра- йону присилають у село міліцію, демолюють церкву, ни- щать культовий інвентар, а цінні речі (коври, рушники) вивозять у невідомому напрямі. Люди мусять прийняти священика, вивченого в Ленінграді, бо він є запорукою, що церква не буде здемольована. Це молоді яничари, діти католицьких батьків, яких росіяни вчать ненависти до ка- толицької віри. Використовуючи своє монопольне стано- вище, вони наживаються на релігійності народу і його деморалізують. Католицький священик не може відправ- ляти в католицькій церкві, не наражаючися на великі не- приємності (штрафи, тюрма). Католицька Церква не має атомної зброї, не має дивізій, військ, а тільки моральну силу, Євангеліє. Покарання католиків за те, що вони като- лики на міжнародній мові називається геноцидом. А гено- цид це злочин проти людства. Варто би знати горе-писакам тороповським, цьохам, сімончикам, міньковецьким, Тарасові Мигалю і всім іншим ворогам Католицької Церкви. 1 лютого 1983 р. о. Гр. Будзінський м. Львів 41, вул. Спокійна, 4 Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро- сійської. РЕДАКТОРУ ГАЗЕТИ «ВІЛЬНА УКРАЇНА» м. Львів Ваша відповідь від 2 лютого мене дуже втішила. Вже минуло 5 (п’ять) років, як я пишу пересторогу, щоб Ви не 511 вміщали в своїй газеті брехні проти Католицької Церкви. Бо брехня — це бумеранг, і вона б’є не того, проти кого намірена, а того, хто її пише. Хіба Ви не знаєте, що ще в червні 1945 р. Ходченко призначив людей, які мали скликати собор, а він їх «санк- ціонував», тобто дав потрібні повноваження. У такий спо-