Мартирологія Українських Церков Т. 2

сіх, хто відмовляється підчинятися Московському патріярхові. Та- ких ждала страшна судьба. Вони вмирали за колючим дротом десь на крайній півночі за полярним кругом. Він передав єпископам, яких настановив Московський патрі- арх, усю юрисдикцію над Католицькою Церквою і тим самим її ліквідував. У журналі «Жовтень» за жовтень 1981 р. вчений про- фесор, доктор історичних наук Цьох пише, що священики Католицької Церкви (схід, обр.) то злочинці. Якщо в кінці 20-го століття середники масінформації пишуть так, то тим більше в половині століття. Обласний прокурор Антоненко пише, що унію насад- жували протягом 350 р. вогнем і мечем. Тільки не писав, хто насаджував. У понятті обласного прокурора унія — то було щось таке огидне, що тільки вогнем і мечем її при- щепили народові. Отже, якщо католицькі священики зло- чинці, то Ходченко вважав справою честі нищити тих зло- чинців. Тим більше, що в той час усі справи вершив усе- сильний міністр Лаврентій Павлович. Якщо в червні 1945 р. Ходченко ліквідував Католицьку Церкву, передав юрис- дикцію Московському патріярхові, фізично винищив тих, які відмовлялися підчинятися, то що ще міг «самоліквіду- вати» лжесобор, який був скликаний дев’ять місяців після ліквідації Католицької Церкви? Кажуть, що лежачого не б’ють, у трупи не стріляють, а Львівський лжесобор 1946 р. ліквідував Католицьку Церкву, яка лежала в руїнах. На соборі були два-три греко-католики, які пробували про- тестувати, але вони за свою сміливість поплатилися жит- тям. Перед лжесобором Костельних возив велику групу зрадників до Києва, де вони за тридцять срібняків урочисто 509 зреклися віри своїх дідів і підписували декларації про пе- рехід в російську віру. Після того скликали собор, використовуючи поліцейські машини, на яких приїжджали «члени собору» до Львова. Третього дня собору вирішили, що Католицька Церква лік- відується. На що не мали навіть ніяких юридичних основ. А церкву св. Юра у Львові зайняли на місяць раніше, ніж було вирішено про ліквідацію Католицької Церкви. На якій основі? На вулиці Шевченка 205 стояла католицька церква. її будувало бідне населення цього приміського села на кошти безробітних. Ще живуть люди, які ходили по квесті, тобто збирати пожертви на будову церкви всупереч забороні польської адміністрації. Поляки побудували вели- чавий костьол і хотіли, щоб українці ходили в костьол і в такий спосіб польщилися, «як то було в Холмі». Мулярі- добровольці будували цілу ніч, але поляки не зруйнували початої будови, хоч не дали дозволу, але не знищили. В кінці 50-х років Залізничний райвиконком відібрав від ві- руючих цю церкву і перебудував на відділ міліції. Чого поляки не знищили, те росіяни забрали. Для народу по- будували велику корчму, де від ночі до ночі продають сивуху, яку називають тепер «чорнилом». Сивуха тепер повинна замінити народові церкву. Наслідки жахливі — розвелося поголовне п’янство. Сімончик пише, що Католицька Церква самоліквідува- лася. А хіба г