Мартирологія Українських Церков Т. 2

ДАКТОРУ ГАЗЕТИ «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА» Київ 252047, Брест-Литовський проспект 94 Шановний тов. Редкатор! Я кількалітній передплатник Вашої газети і постійний читач. Я був уражений громом, як вичитав у ч. 135 від 15 червня ц. р. безсоромну брехню. Хіба може редакція допус- кати брехню і тратити престиж? Після того можна казати, що в газеті брехня. Пословиця каже, хто раз пробрехався, той правди не має. Цитую місце, яке містить брехня: «8-10 березня 1946 р. у Львові відбувся собор уніятської Церкви, 513 який прийняв рішення про скасування Брестської унії та возз’єднання з Руською Православною Церквою». Тов. Вовк знає дуже багато про українську церкву за границею — в Італії і за океаном — у США, Канаді і інш. Він знає про кардинала Тіссерана і багато іншого. Бачить далеко лісом, а не бачить під носом. Він прекрасно знає, що т.зв. Львівський собор скликав Ходченко від імени Раднаркому УРСР. Ходченко напечатав у пресі постанову від 18 червня 1945 р., що він покликає до життя комітет, який прийняв назву «Ініціативна група», і що він цю групу санкціонує, себто передає всі повновласті керувати католицькими па- рафіями, щоб перевести їх до Російської Церкви. Він пере- дав їм юрисдикцію над Католицькою Церквою. Іншими словами, він зліквідував Католицьку Церкву одним почер- ком пера. Це нечуваний злочин, який не має прецеденту в світовій історії. Раднарком УРСР, а тим більше Ходченко не мають юрисдикції над Католицькою Церквою і тому не могли її нікому передавати. Зігнане поліцейськими властя- ми збіговисько 8 березня 1946 р. у Львові аж ніяк не може називатися «Собором уніятської Церкви». Це глум над історичними подіями. Ходченко доручив своїм підопічним, себто Ініціятивній групі, щоб подали йому списки всіх, хто відмовляється підчинитися Московському патріярхові. По- дібних їм російські царі називали «упорствующими». Ці люди були жорстоко покарані. Під ударами були не тільки вони, але також їх жінки та діти. «Собор» відбувся в умо- вах жорстокого терору. У жовтні 1981 р. в журналі «Жов- тень» у Львові появилася стаття вченого професора, док- тора історичних наук Й. Цьоха, в якій він чорним по білому пише, що священики Католицької Церкви (східн. обр.) — це злочинці. Мабуть, тому, що відмовилися під- писати декларацію про перехід у російську віру згідно з домаганням Ходченка. У Римській імперії, в перших трьох століттях нашої ери, вбивали безпощадно кожного, хто відмовлявся принести жертву ідолам (між богами був та- кож імператор). Це саме повторилося в УРСР. Хто з ка- толицьких священиків не підписав декларації про перехід у російську віру, був жорстоко покараний. Не було випадку, щоб якийсь католицький священик не підписав російської віри і лишився на волі. 514 Якщо у 80 рр. католицькі священики вважаються зло- чинцями — як навчає Цьох, то тим більше в сорокових роках. Сімончики, цьохи, вовки й інші дістали наказ ви- білити злочинне збіговисько 8 березня 1946 р. і називють його «Собор уні