Мартирологія Українських Церков Т. 2

ам польонізувати українців. 1945 р. Раднарком УРСР дав юрис- дикцію Костельникові та його товаришам-зрадникам, котрі називали себе Ініціативною групою, дарма що Католицькій Церкві нічого не відомо про такого роду інстанцію. Рад- нарком УРСР не мав юрисдикції над Католицькою Цер- квою і тому не міг її нікому передавати. Далі в санкціях Ініціативної групи сказано, що Собор скликувано для того, щоб ліквідувати Греко-католицьку Церкву. Мудраге- лі з Раднаркому у своїй ненависті до всього українського не подумали про обережність, а виступили цілком відверто як вороги Католицької Церкви. Добре говорять: «Що на- писано пером, не вивезеш і волом». Нема жодного сумніву, що ліквідація Католицької Церкви — це акт геноциду, бо сотні людей катували лише за те, що вони народилися 520 католиками. Мене судили за те, що нібито я написав донос до гестапо на радянського вчителя Дюка, хоч це звинувачення розходиться з елементарною логікою. Дюк був директо- ром [школи] під час окупації, ще до приходу радянських військ 1944 р. Таким чином, це він був довіреною особою районного гестапо. З цього ясно випливає, що на нього не могло бути доносу до гестапо, це відверта брехня, але на мені покищо жорстока кара — 10 років каторжних робіт, або 10 років рабства. Приповідка каже, що «на злодієві шапка горить»». Шапка горить на Антоненкові, котрий пише (цитую): «Федорика судили не за те, що він правив Службу, а за політику». Це стародавній засіб безбожників. Ісуса Христа теж судили за політику, за те, що нібито Він під- мовляв людей не платити податків, що хотів проголосити Себе царем тощо. Але Антоненко не хоче знати незапе- речної істини, що за часів переслідування релігії усіх репре- сованих священнослужителів мають за репресованих за ре- лігію, хай би там що писали безбожники. Історія — суддя справедливий і непідкупний. Якщо Раднарком скликає Со- бор для ліквідації Католицької Церкви, то це є неспростов- ний доказ релігійного переслідування. Радянський уряд не перший почав боротися проти Ка- толицької Церкви. Це робили до того російські царі, але їх спіткав ганебний кінець. Так само біснуватий фюрер на- хвалявся, що коли він переможно завершить війну, то зни- щить Ватикан. Церква — організація вічна, переслідування лише примножили славу Католицької Церкви, бо багато мучеників воліли вмерти, ніж зректися своєї віри. Спроба Антоненка знеславити Католицьку Церкву обернеться про- ти нього самого. «Брехнею світ перейдеш, але назад не вернешся» — говорить народня мудрість. У день Різдва, 7 січня 1984 р., у мою квартиру вдерлася міліція о сьомій годині ранку, тобто о 5-й за середньо- європейським часом, який був прийнятий у Львові до 1944 р. Коли люди ще сплять, поліція вдирається до житла священика, щоб перевірити, чи не молиться він раптом цього урочистого дня. Якщо священик молиться, це мають за злочин у державі, де панує релігія діямату. У мене тоді був давній мій друг, котрий прийшов привітати мене із святом. За це