Мартирологія Українських Церков Т. 2

енко свідчить, який терор існував тоді проти Ка- толицької Церкви. Він пише (цитую): «Федорик опівночі, коли всі вже сплять, відкривав церкву й починав відправу. Через городи під плотами тінню прокрадались до нього вірні». І далі: «Уніят сидить вдома й нишком затягає до себе людей». Радянський Союз — це єдина країна у світі, де люто переслідують Католицьку Церкву. Погром Като- лицької Церкви — це відвертий геноцид. Московський пат- ріярх захопив храми, монастирі й інше добро Католицької Церкви, а єпископів (усіх без виїмку), каноніків, священи- ків, ченців, черниць засудили на довгі роки тюрем та конц- таборів, що часто доводило їх до смерти. Антоненко вва- жає заарештованих злочинцями, а тих, що їх нищили, — носіями справедливости. Учений — професор Цьох — пи- ше у засобах масової інформації, що Католицька Церква — злочинна організація, а священики Католицької Церкви — злочинці, закликає до знищення католиків — це не що інше, як агітація війни. За Цьохом поспішає Антоненко. Він пише (секретареві): «...на різанину благословляють шептицькі, сліпі, чернецькі та інші ієреї Католицької Цер- кви». Із слів Антоненка виходить ясно, що ті люди, котрі закликають до різанини, — злочинці. А насправді єпископи Української Католицької Церкви — це великі люди, що перед ними схиляють голови не лише європейці, але й люди інших континентів. Єпископи воліли йти на смерть, ніж зрадити свою Церкву. їх прирівнюють до мучеників 519 перших трьох століть нашої ери, котрі з радістю йшли на смерть, та не зрікалися своєї віри. Російська Православна Церква — це державна установа, і панотців мають за дер- жавних урядовців, що їм зарплатню виписує державна ка- са. Отож вони мусять робити те, чого хоче держава, а не Церква. В ученні цієї Церкви є облуда, і передусім у тому, що Церква не знає тайни сповіді. Відомі випадки, коли сповідники виказували тих, хто їм зізнавався на сповіді. Зрештою, в царській Російській Церкві так само не було тайни сповіді. Отець мусів донести поліції, якщо йому на сповіді стало відомо щось проти царя, котрий був головою Російської Церкви. Антоненко, як кажуть, «шукає кістку в молоці», щоб спаплюжити Католицьку Церкву. Російську Церкву він має за одну єдину, що має права громадянства на Україні. До Католицької Церкви можуть належати лише національні меншини — поляки й угорці. Священикам тих Церков суворо заборонено вживати українську мову. Отже, в УРСР вживають у церквах або російську, або польську мову, а на Закарпатті — угорську. Українська мова на 100% у дискримінації. З цього видко, чому Антоненко та- кий запеклий ворог Української Католицької Церкви; тому що ця Церква боронить свій нарід від колонізації та руси- фікації. Якби в західніх областях УРСР не було Української Церкви, то весь нарід перейшов би до Польської, як ми бачимо в українському місті Холмі, де холмівчани воліють іти до костьолу, але не до російської церкви. Українську Церкву царі люто переслідували і тим помагали поляк