Мартирологія Українських Церков Т. 2

ирським обласним уп. КДБ за ст. 190, марксист. 13. Бондаренко, українець, Істинно православний, був- ший секретар обкому м. Дніпропетровська, репресований в кінці тридцятих років і 1949 р. притягнутий до відпові- дальности табірним судом за пропаганду Євангелія, за- суджений на 25 років. У 1951 р. переведений в табір Су- хово-Безводний, Горьковської обл., а звідси до спец, лі- карні в тюрму м. Казань. У 1961 р. переведений в Сичовку, де в 1969 році був замучений адміністрацією 3-го відділен- ня на очах в’язня Босса Д. Я. Вічна пам’ять синові і слузі Христовому. Що таке Сичовка? — Це те, чому Дайте позаздрив би на типажі та описи спец, пекла... Санітари за будь-що били і знущалися над «псіхами», особливо євреями, почи- наючи з 1972 року, у тюрмах і таборах негласне переслі- дування євреїв, знущання, побиття санкціонувалося табір- но-тюремним начальством; — якщо ми українці націоналі- сти, до недавнього були «шпіонами», то тут ми враз стали «жидами» — бо «жиди» лиш хочуть «гибелі» держави (?). Від «псіхів» відбирали посилки. Для сміху заставляли хво- рих їсти живих жаб. Насилували хворих і тим сами вдово- 543 ляли свої статеві потреби — і все це для «сміху!..» Так, у 1965 р. бригадир санітарів третього відділення вбив молот- ком хворого Сурґанова за те, що той просився до вби- ральні — і що? Вбивцю перевели до іншого табору. У 1973 р. — весна і початок літа — за вказівкою нач. 9-го відді- лення Єлени Леонтьєвної протягом двох місяців був мор- дований хворий Смірнов — його кожної ночі «санітари» та наглядачі били, в наслідок чого Смірнов помер. Треба зауважити, що 40% наглядачів українці, але якщо розмо- вляти рідною мовою, то не було ні одного, хто б міг бути за перекладача, — кілька наглядачів було євреїв, так ці з особливою жорстокістю відносились до своїх одновірців, щоб бува власті не сказали, що вони співчувають «ізраїль- тянам»; у 7-му відділенні садист Царьов замучив грузинсь- кого єврея за те, що хотів виїхати до Ізраїлю — його визнали психічно хворим. Начальник четвертого відділення Лев Зеленєв, один з трьох садистів табору, довів хворого Дакерса до того, що той у пориві відчаю та самооборони схопив сокиру і пору- бав двох санітарів, за що адміністрація мала можливість встановити терор по всій «лікарні». У липні 21-го у запрет- ці був розстріляний молодий зек Літвінов (21-го відбулася втеча, учасником якої був Літвінов), — останній ще жив чотири години (все це відбулося на моїх очах), та нач. оперативного відділу ст. лейт. Тілка заборонив робити операцію, бо він не стягнув показів про втечу. Скажіть, у яких і де державах стріляють психічно хво- рих? Ніде! Зате в СРСР це норма. До речі третього із втікачів, Кабанова, також підстрелили, а вривізши до та- бору, страшно побили — ось Ваше лице! Політв’язня Юрія Бєлова, який проходив у мене по справі N 0 . 34 та по справі 3. Красівського N 0 . 33, система- тично мордовано весь час та погрожувано «вічним ліжком». Бєлову під страхом