Мартирологія Українських Церков Т. 2

дпочивайте. Робота не втече. Головне, що ви повинні робити — це правильно зрозуміти нашу радянську дійсність. Відповідь: Постараюсь. Капустін: А якщо на волі до вас підійдуть ваші друзі і попросять розказати про Дніпропетровську спецлікарню, що ви зробите? 574 Відповідь : Скажу, що жив і лікувався. Буткевии: А якщо запитають, хто лікар? Відповідь: Скажу, що Неллі Михайлівна. Буткевии: А от цього якраз і не належить говорити. Відповідь: Але ж дружина знає, що ви мій лікувальний лікар. Бабенко: Пам’ятайте одне: на волі взагалі про спец- лікарню не треба нічого говорити — ні доброго, ні по- ганого. Буткевии: Скажіть, чи ми над вами знущались, чим- небудь притісняли вас? Відповідь: Порівнюючи з минулими роками мені тут було краще, ніж у Сичовці, але гірше, ніж у Володимирі. Буткевии: Так вам все таки було погано?.. Відповідь: Коли в людини є все, їй завжди погано. Потім, я так звик до вас, що не знаю, як я проживу на волі. Капустін: Це вже наша турбота. Ти що, думаєш, що, вийшовши на волю, будеш мандатом неосудности прикри- ватися? Ця малина закінчилась. Відповідь: Ну й слава Богу. Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро- сійської. 575 ЙОСИФ ТЕРЕЛЯ НА ВОЛІ Стаття про життя Йосифа Терелі в с. Довге на Закар- патті була поширена в самвидаві. На квартиру Йосифа Михайловича Терелі, мешканця с. Довге, Іршавського р-ну Закарпатської обл., колишнього в’язня Дніпропетровської СПЛ, 18. 06. 82 р. явились під- полковник обласного УКДБ м. Ужгороду Михайло Ми- хайлович Дзямко, «куратор» підпільної Української Като- лицької Церкви (далі УКЦ), а також начальник районого УКДБ м. Іршави майор Йосиф Андрієвич Вічай. В час «бесіди» з Й. Терелею і його дружиною Оленою Терелею, Олені Тимофіївній запропонували написати заяву про відмовлення від посилок, які вона одержує від друзів з Заходу, на що Олена Тереля відповіла, що на платню сільського лікаря вона прожити не може, а допомогу від друзів приймає як належне і на цю тему не бажає роз- мовляти. Тоді підполковник Дзямко почав погрожувати, що її чоловіка, Й. М. Терелю, заарештують. На запитання дружини, за що його заарештують, майор Вічай заявив, що Тереля — симулянт і місце йому — в таборі особливо- го режиму. Дружина відповіла, що її чоловік був визнаний неосудним радянськими лікарями, щоправда тюремними і з погонами, тому [нема] нічого дивного, що КДБ так опікується хворими в СРСР. Підполковник Дзямко почав кричати й погрожувати, заявивши, зокрема, що «КДБ працює в білих рукавичках» і «...бо ми знаємо, що він [Тереля] тюрми не боїться, то ми його «грякнемо» дене- будь, і кінців ніхто не знайде. На Заході трохи погала- сують і замовкнуть, а у вас, дорога Олено Тимофіївно, не буде чоловіка. Нехай сидить дома і нікуди не виїжджає, а 576 якщо забажає куди їхати, нехай повідомить нас. Ми по- винні його охороняти, а то, якщо його поб’ють хулігани, на Заході подумають, що це справа рук КДБ». Дзямко попер