Мартирологія Українських Церков Т. 2

арештували і засудили в Москві до одного року ув ’язнення і чотирьох років заслання. ЙОГО СВЯТОСТІ ПАПІ РИМСЬКОМУ ІВАНОВІ ПАВЛОВІ II Ваша Святосте! Я хочу звернутися до Вас з проханням заступитися за чудову людину, католика, голову Комітету Української Католицької Церкви і голову Комітету захисту прав віру- ючих України Йосифа Михайловича Терелю. Понад ЗО років Українська Греко-католицька Церква заборонена в нас законом і змушена перебувати в підпіллі. Власті жорстоко розправляються з священиками, переслі- дують її членів, роблять все для того, щоб вона припинила своє існування. Але, не дивлячись ні на що, Греко-като- лицька Церква на Україні існує. Доля Йосифа Терелі — яскравий приклад долі католи- ка, переслідуваного властями тільки за те, що він — чес- ний, мужній чоловік і дійсний християнин, що йде на будь- які втрати і муки в ім’я Добра й Любови і готовий справді покласти душу свою за друзів своїх. Більше половини життя Тереля провів у таборах, тюр- мах і тюремних спецпсихлікарнях. Він пройшов через не- ймовірні випробування й муки. Але ніщо не змогло його 586 зламати. Кожен раз, повертаючись на волю, він знов по- чинав своє добре діло — діло християнина, члена Церкви Христової, борця за правду і справедливість і проповідника Слова Божого. Останній раз Тереля повернувся з Дніпропетровської спецпсихлікарні, відомої страшним садизмом лікарів-тю- ремників і нестерпними умовами утримування. Здоров’я його вже було сильно підірване. Але він знов взявся за важку справу сина гнаної Церкви: влаштовував постачання віруючим духовної літератури, організовував допомогу політв’язням і допомогу бідним, хворим та страждаючим, очолив Комітет Української Католицької Церкви. Будучи свідком немилосердних переслідувань віруючих, він разом з кількома настільки ж відважними людьми створив у ве- ресні 1982 року Комітет захисту прав віруючих України і був обраний його головою. Органи держбезпеки постійно слідкували за ним, погро- жували, викликали на допити, влаштовували відкрите ціло- добове стеження за його домом. І ось 24 грудня 1982 р. [його]знов заарештували. Формально він обвинувачується в дармоїдстві. Дармо- їдство — це суто радянське поняття, що яскраво демон- струє характер нашої системи: кожна людина зобов’язана числитися в нас на офіційній державній службі. В проти- лежнаму разі вона — дармоїд, кримінальний злочинець. Якщо в будь-якій цивілізованій країні людина, яка не може найти відповідної праці, одержує допомогу по безробіттю, то в нас така людина повинна або влаштуватися на першу роботу, що трапляється, або, згідно з радянським законом, потрапити в тюрму. Стаття про дармоїдство широко застосовувалась і за- стосовується для переслідування віруючих і інакшедумаю- чих. Прикладів досить багато. Наприклад, на тому ж За- карпатті, в м. Ужгороді, влітку минулого року були за- суджені за дармоїдство Галина і Олександер Максимови, мати й син, справжньою причиною арешту яких була їхня