Мартирологія Українських Церков Т. 2

азавши, а він ось що нам написав, — вийняв із сейфу аркуш паперу. Там на бланку «Пояснення» почерком, що скидався на почерк Терелі, було написано приблизно таке: — Я... прибув до Москви для того, щоб помогти ор- ганам держбезпеки виявити підпільну друкарню «Хрис- тиянин»... — Коли він це написав? — спитав працівник держбез- пеки. — Щойно, — відповів працівник міліції. — Це ваша заява? — спитав працівник КДБ у Терелі і глянув на нього з чеканням у погляді. Тереля, збагнувши, що працівники КДБ провокують його на скандал і шукають привід запроторити його до психлікарні, спокійно сказав: — Так, я писав. А скільки ви мені платити будете? — Та ви придивіться краще, — сказав розчарований працівник КДБ, даючи йому заяву до рук. — А нащо ви мені її даєте? Відбитки пальців потрібні? Працівник КДБ кинув заяву на підлогу і змінив тему розмови. У «грі» працівників КДБ та міліції із «заявою» відчувалася непевність, розгубленість, недостатня підготов- леність «вистави», скомпонованої, десь, у поспіху. Працівник КДБ став питати: — А чому ви, Йосифе Михайловичу, на Захід не їдете? Ви ж невдоволені нашими порядками — от і їдьте! 584 — Мені й на Закарпатті добре, — відповів Тереля. Психіятр, що прийшов, показав Терелі посвідчення пси- хіятра при слідчому відділі КДБ і став ставити різні ні- сенітні питання. Зокрема, спитав: — Що ви робите найохочіше? — Збираю гриби у компанії з професором або академі- ком, — сказав Тереля. Психіятр став доводити, що робітник не може мати нічого спільного з академіком. Тереля став пояснювати психіятрові, що таке твердження має антирадянський ха- рактер: твердивши, що робітник — чорна кість, що робіт- ник та інтелігент — дві різні кляси, психіятр підриває самі основи ідеології... Психіятр, не витримав, крикнув: — Ви мені політбесід не проводьте! На цьому працівник КДБ і психіятр вибачились перед Терелею за турботу й випустили його. Мене протримали ще з годину, випустили тільки о пів на четверту ночі. Так для мене скінчився перший день усенародної жа- лоби. Останній день жалоби і собі скінчився оригінально. Зно- ву — дзвінок у двері. — Хто? — Міліція. — З якої нагоди? — Перевірка документів. Я відчиняти відмовилась. У двері стали завзято тара- банити, й моя мама, не витримавши, відчинила. Працівники міліції прогулялись по квартирі, зазирнули до всіх помеш- кань, пояснили, що перевіряють, чи не маю я у квартирі «сторонніх». — І часто ви так будете приходити? — спитала я. — Треба буде — щодня будемо, — відповів міліціонер. Оце вже воістину — причина для жалоби! 16 листопада 1982 р. О. Саннікова Москва Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро- сійської. 585 ЗВЕРНЕННЯ ОЛЕНИ САННІКОВОЇ ДО ПАПИ ПАВЛА II У лютому 1983 р., два місяці після арешту Йосифа Терелі, російська правозахисниця Олена Саннікова написала листа на його захист та на захист Української Католицької Церкви до Папи Павла II. Згодом її також за