Мартирологія Українських Церков Т. 2

вердить, що в нашій країні Церк- ва вільна і що її нібито ніхто ні в чому не утискає. Але це брехня. Ця Церква не має жодних прав. Вона не спроможна активізувати свою діяльність. І навіть більше того: на неї покладено функції самоліквідування. Найвища ієрархія Право- славної Церкви в Радянському Союзі закриває очі на будь- які беззаконні вчинки представників влади навіть тоді, коли вони діють всупереч власним законам. Таке поту- рання атеїстичній владі привело до того, що закрито бага- то монастирів, храмів, навчальних релігійних закладів. А з кожним священиком або віруючим представники влади по- водяться так, як їм забагнеться. Священиків або активних віруючих піддають різним репресіям, а ієрархія умиває руки в цій справі. Посилаючи священика на парафію, єпископи часто кажуть йому: — Пристосовуйтеся там, як можете; ми нічим не можемо вам допомогти. Боротьба проти релігії в кожній союзній республіці має свою специфіку, а в деяких республіках набуває особливо гострих форм. Зокрема на Україні використовують проти релігії українофобство. Оскільки на Україні відсоток вірую- чих більший, ніж у Росії, то тут застосовують проти Церк- ви найбрудніші засоби боротьби. Повсякчасні пересліду- вання, утиски, зневажання призвели до того, що між пра- вославним духовенством України та вірними нема ніякої солідарности. Якщо священик потрапить у біду, інше ду- ховенство відвертається від нього, в коли він маловідомий, то родина його живе у злиднях. Члени родини священика, тим більше репресованого, — приречені. Мого сина, на- приклад, вигнали з Львівського університету на безпосе- редню вимогу КДБ. Як відомо, я вже шостий рік сиджу в радянському концтаборі особливого режиму тільки за ви- словлювання моїх переконань. За цей час я став пострахом для багатьох знайомих, особливо священиків. Ніхто з них мені не пише; підтримують зв’язок зі мною тільки російські православні священики С. Желудков і Г. Якунін. З України пишуть лише звичайні віруючі. 620 Знаю, що мені пишуть з-за кордону. Проте, адміністра- ція демонстративно не віддає цих листів мені до рук, часом показують їх з такої віддалі, що текст невловимий. Але якщо православні священики з України просто бояться писати мені, то католицькі священики там є поза законом, загнані у підпілля. Українська Православна Церква теж заборонена, і православні українці мусять вважати себе приналежними до російської Церкви. Крім того, що Росій- ська Православна Церква не має жодних прав для своєї діяльности, її ще й використовують як засіб русифікації. Але, хоч вона погоджується бути помічницею русифіка- ційної політики на Україні, це її не рятує. Російських свя- щеників виганяють під будь-яким приводом, якщо вони не виконують волі можновладців. Самоліквідація Російської Церкви йде повною ходою. Відомо, що всякий опір сприяє згуртованості й солі- дарності, а кожна мовчанка й страх сіють паніку. За шість років свого ув’язнення я кілька разів звертався до Москов- ської