Мартирологія Українських Церков Т. 2

патріярхії, щоб вона поклопоталася про мій захист. Але жодного разу не отримав навіть відповіді. Не висту- пив на мою оборону навіть єпископ, що править моєю єпархією, тож і не диво, що й рядові священики того не роблять. Усе це ставить мене в дивне становище: адже ж дисиденти, що сидять зі мною в таборі за свої переко- нання, хотіли б бачити у світі християн взірець любови й солідарности. Але, коли віруючі бачать і мовчать, то не- віруючі дисиденти дорікають усьому світовому християн- ству за аморфність та індиферентність. Вони кажуть: — Що спроможний зробити цей мільярд християн? Радян- ський Союз диктує світові свою волю, брутально топчучи при цьому права людини всередині країни. Він зухвало й нахабно переслідує віруючих. А християнський світ не лише мовчить, але ще й підписує різні угоди з цією кра- їною. Або таке: усім відомо, що комуністи в Чіле готували змову, хотіли встановити режим радянського взірця. Але, не зважаючи на це, Радянський Союз та світовий комунізм зуміли змусити чілійський уряд звільнити цих змовників. А де ж християнська солідарність? Чи звільнили когось з тих, які сидять за своє християнство? На тему релігії провадяться палкі дискусії між диси- дентами, — і тими, шо в радянських тюрмах, і тими, що 621 на «волі». І як добре було б, коли б християнський світ теж активніше виступив на оборону релігії в Радянському Союзі. Багато дисидентів, і на Україні і в інших республі- ках, пильно слідкують за активністю християн у світі, зо- крема за тим, як християни обстоюють свої права. І коли такі факти стають відомі, вони викликають захоплення навіть у тих, хто ще вчора дивився на релігію, як на щось, що вже відживає свій вік. Пам’ятаю, коли було проголошено Український като- лицький патріархат з Блаженнішим Йосифом на чолі, то навіть формально невіруючі люди сприйняли це, як велику подію в історії української Церкви. Не буду вже казати про радість католиків України, які чекають на узаконення своєї Церкви. Але я пам’ятаю й інше: коли по війні більшовики ни- щили цю Церкву на очах усього світу — яке велике було розчарування. Невже ж могутній католицький світ не міг захистити декілька мільйонів українських католиків від по- тали більшовицьких варварів? Українські католики дали з своїх лав силу-силенну мучеників. Тисячі загинули в конц- таборах. Вони смертю засвідчили вірність Найсвятішому престолові. А про тих, що лишилися живими, можна ска- зати словами апостола Павла: «Навіть донині т рплять голод і спрагу, наготу і побої, і блукають вони я» сміття світове, як порох, що його донині кожний зневажає». Ми подаємо ці факти для того, щоб дати знати віль- ному світові і, в першу чергу, всім християнам, що по- требуємо їхньої підтримки. Незабаром буде створений на Україні Комітет захисту релігії. Він матиме екуменічний характер і членами його можуть бути православні, като- лики і євангельські християни-баптисти. Комітет мусить вимагати від уряду, щоб закон про свободу совісти