Мартирологія Українських Церков Т. 2

знята з реє- страції не знати з якої причини. Ми багато разів звертались з проханням зареєструвати церкву. Цим проханням ми бажали й бажаємо, [щоб] наша держава видала належне розпорядження. Не зважаючи на наші прохання до адміністративних органів, церкву досі не реєструють і прямої відмови нам не дають, але вже роками з реєстрацією церкви справа зволікається. Розпочнім переказ нашого прохання: Базуючись на підставі законів і правил Радянського суспільства, а також постанов нашої партії, щодо релігій- них культів, звертаємося із скаргою до вас, і змушує нас та обставина, що Рада міністрів забезпечує контроль за діяльністю підлеглих їм органів управління. А ми, бачивши те, що місцева влада на місцях не хоче звертати ніякої уваги, навіть не хоче запевнити церковний комітет (двадцятку) і не хоче числитися з нами. Ми відвідали Комітет у справах релігії при Раді Мі- ністрів СРСР у м. Москві, але результати від цієї візити нашим представникам досі невідомі, не зважаючи на дані обіцянки розпорядитись з приводу реєстрації нашої Трої- цької церкви. Ми належимо до релігійної організації, [кот- ра] на підставі закону статті 124 Конституції СРСР від- правляє свій культ. Ми чесно ставимося до своїх грома- дянських обов’язків і ніколи не будемо нав’язувати свій культ методами духовної рівноваги громадянам, що мають світогляд, супротивний нашому. Історично відомо, що викоріняти традиційні релігійні забобони у свідомості та переконанні вірних важко. Ад- міністративні заходи у будь-якій формі не дають ефекту в переконуванні. До того ж треба врахувати, що загал ві- руючих становлять люди старшого віку, незнайомі з усіма мислителями сучасности, що примітивно розуміють життя, але внутрішньо тягнуться до якогось ідеалу, і вони не можуть жити з порожнечею в серцях. Вони знаходять ви- хід у релігії, і коли перешкоджати їм (як відмова в ре- єстрації церкви), то легко вдасться проповідникам мас (ми- рованих) принципово ідеологічної секти розвивати свою підривну діяльність. А таке веде до тупого фанатизму, що уже видно з наведеного нами, взаємозв’язаного як у статті 625 нашої Конституції та постанов нашої партії на здорову атмосферу радянського суспільства. Наша Троїцька церква та її громада не стояли осто- ронь і за часів Великої вітчизняної війни, з нашої каси було віддано [гроші] до останньої копійки у фонд оборони СРСР у 1944 році. А 1973 року з нашої каси було віддано гроші (які ще там були) у фонд миру. Будівля нашої Троїцької церкви є цегляна, залізобетон- на, з трьома запасними дверима і відповідає усім техніч- ним умовам. Названа церква була до 1944 року (до ви- зволення) греко-католицькою, і тому нам дорікають міс- цеві органи, що ми шукаємо якусь іншу віру. Ми це ка- тегорично відкидаємо, тому що 1948 року нашу Троїцьку церкву було переосвячено на православну східнього обря- ду. У нашому селі є більш як 1200 дворів і нашу церкву відвідує 70 відсотків нашого населення, і тому що через наше се