Мартирологія Українських Церков Т. 2

рвня, в день виборів, ціле село не вийшло голосувати. Тоді власті присягаючись запевнили мешканців, що селу буде дана можливість відбудувати храм. І що? Після ви- борів цинічно заявили, що за радянської влади будувати храми заборонено. Тільки дорогою в нікуди можна назвати шлях, яким ідуть невіруючі з червоними від людської кро- ви серцями. Кожний католик повинен пам’ятати, що в на- місника Святого Престолу в Римі Папу Івана Павла II стріляв фашист, вишколений КДБ Москви. Коли почався альянс фашистів з комуністами? І чим вони керуються у виявленні внутрішніх ворогів? Як ті, так і ці шукають ворога, а цей ворог — єврей! Завзятий антисемітизм став тепер однією з рис мораль- ного кодексу радянського обивателя. Ненавидіти «жидів» модно, а головне, за це ніхто не засудить і не покарає. В січні 1982 року в час однієї з бесід з вищими чинами в республіканському управлінні КДБ м. Києва мені цинічно заявили: «Ну що, Йосифе Михайловичу? Допомагає вам Картер чи ні? Картера немає, а ми хліб і так купуємо. Зрозумійте ви, що ви не там шукаєте ворогів — ось де вони: сахарови, ґінзбурґи і т. д. Подумайте, ви могли б бути корисні країні, і що вас єднає з „жидами”?» А в кінці розмови додав: «Потяг у повному ході, і його вже ніхто не зупинить». І ця стандартна фраза в устах першого-ліпшого каде- біста в СРСР! Створивши міт про непереможність існую- чого порядку, режим цинічно знищує всякий прояв бунту, створюючи при цьому ситуацію розпачу, видаючи бажане за дійсність. Пам’ять змушує нас заглянути в історію. 1789 рік явив- ся предтечею того, що ми сьогодні бачимо у величезній комуністичній імперії. І якщо діячі Термідора самі один одного знищували, то лише тому, що їм ніхто не допо- магав збоку, відкрито, з-за кордону. Сьогоднішнє москов- ське якобінство продовжує існувати лише тому, що його підгодовують мільйонові кредити безпринципних ділків з Вільного Світу. 660 Нелюдяність, егоцентризм, безвір’я — ось фундамент сьогоднішнього комунізму. Правителі Москви ведуть політику знищення, штовха- ють народи до розпачі, а розпач приводить людину до капітуляції перед сатаною. Москва постійно розпалює страх термоядерної війни. І тому християни-католики повинні свідомо з належною часткою критики сприймати пропагандистські вигуки Москви про майбутню термоядерну війну, до якої нібито необхідно готуватися, тому що капіталісти явно до неї готуються. Всі ті, що більше всього кричать про мир, якраз і ведуть загарбницькі війни, і це завдяки тому, що християнський світ занадто пасивний. Те, що наша Церква й донині в підпіллі, те, що якась частина Католицької Церкви під явною забороною, у ве- ликій мірі на сумлінні Заходу. Нам заявляють офіційні діячі комуністичного уряду: «Переходьте на православіє». Але чому? З-за чого? Невже ми, українці-католики, повинні відкривати Божі істини лише в Російській Православній Церкві, чи все ж маємо природне право визнавати Господа в волевиявленні націо- нального духу? Тобто суть