Мартирологія Українських Церков Т. 2

ким властям неможливе. Закон про відділення Церкви від держави повинен до- тримуватися. Голова Ініціятивної групи захисту прав віруючих і Церкви: Иосиф Тереля Члени групи: Секретар групи: Стефанія Петраш-Січко о. Григорій Будзінський о. Діонисій о. Ігнатій Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро- сійської. 665 РОЗДІЛ IX ПОЛЯКИ-КЛТОЛИКИ В УКРАЇНІ ТА УКРАЇНЦІ-КАТОЛИКИ В ПОЛЬЩІ ЗВЕРНЕННЯ КАТОЛИКІВ-ПОЛЯЛІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ На Захід дійшов одинокий самвидавний документ католи- ків-поляків з с. Козарівки на Вінниччині. В документі-проханні подані інформації про боротьбу поляків за право мати свій католицький костьол чи каплицю. ВІД КАТОЛИКІВ-ПОЛЯКІВ СЕЛА КОЗАРІВКА УРСР, Вінницька область, Барський райой, Ялтушківська парафія з філією каплиці у Козарівці ПРОХАННЯ Пояснюємо Вам, що в нашому селі 300 дворів поляків- католиків. Поблизу нашого села, довкруги нас, українські села мають дороги, якими можуть пересуватися різні авто- буси. У нас же нема дороги, бо ми всі у свому селі віруючі католики-поляки через це нам не дають каплиці й не дають автобусів, тому ми ходимо до костьолу. Таж за Конституцією СРСР написано, якщо перебуває в селі 20 чоловік віруючих, реєструється громаду. Та ми мали 7 км. від нас у Ялтушкові костьол, котрий зруйнувала влада. До Ялтушківського костьолу ми нале- жали свого часу, ми мали свою каплицю, як філію Ялтуш- ківського костьолу, і до нас тоді приїздив до каплиці ксьондз із Ялтушкова, для нашої обслуги в культі релі- гійному. Тепер найближче для нас, але на превеликий жаль Бар- ський костьол аж 15 км. від нас в один бік та другий бік 669 15 км., разом ЗО км. Треба йти пішки за всякої погоди — великі труднощі — нема як і не по силі через дорогу. А ми ж люди роботяги, старики, пенсіонери й каліки, хочемо молитися разом у нашому культі — католицькому, бодай у неділю відвідувати каплицю. За свою працю бездоганну (робіт) маємо право, щоб нас вдоволили й відкрили нам каплицю для відвідування разом усім. Нам місцева влада відмовила, нібито кажуть, що це не була каплиця, тільки склад. Ми ж добре знаємо, що у цій каплиці ми всі молились. Історія нашої каплиці була така: ще за царських часів було гоніння на католиків, отож молоду жінку вагітну було вбито шаблею, потерпіла вона за віру католицьку, кров’ю було залито землю від убитої жінки. Люди нашого села на згадку, там же поховали її та звели велику фіґуру Христа на великому камені на землі. Там же й збиралися весь час на молитву край могили «потерпілої», приходили неділями і святами, а на Велик- день приїздив ксьондз із Ялтушківського костьолу й святив нам хліб біля Христа на могилі. За розкоркулювання людей уже нова влада [віддала] панський дім великий дерев’яний людям нашим, щоб вони розібрали його для своєї користи. Люди порадилися й рішили розібрати дім — перенести й збудувати каплицю дерев’яну. Збудували на тому місці, де був хрест на могилі вбитої жі