Мартирологія Українських Церков Т. 2

нки, що віддала життя за віру; у цій каплиці люди молились до 1937 р., а 1937 року закривали костьоли по всій Україні, а Ялтушківський костьол зруйнували тоді зовсім. Каплицю теж нашу було закрито тоді, ну й лиши- лась у нас в селі, як філія. Тоді у війну 1941 року відкривали костьоли — усюди й нам каплицю відкрили, ми її відвідували й уся парафія людей з Ялтушкова приходила до нас у Козарівку, ксьондз Михайло Жуківський, котрий тепер живе у Польщі в місті Торунь, це все було до 1948 року. 1948 року знову стали закривати костьоли й каплицю закрили. У деяких костьолах робили клюби та склади, каплицю нашу взяли під колгоспний склад. Тепер каплиця стоїть порожня. Ми яких 4 роки просимо місцеву владу, щоб нам її повернула. Та не хочуть повернути каплиці. Ми тоді надумали 670 просити Москву, ЦК партії. Замість того, щоб нам кол- госпникам-трударям полів віддали каплицю, місцева влада стала мститися на нас... 1979 року у січні 26 дня [у] п’ятницю з Вінниці приїхав до Козарівки заступник Уповноваженого у справах релігій тов. Культицький Мілентій Павлович і ще з ним два чоло- віка у цивільнім убранні, було питання за каплицю, щоб люди не вимагали каплиці — бо не віддадуть її, при чому у нього написано було на списку кілька чоловіків з нашого села та одна жінка — Олена Пасіка. Коли люди побачили, що з’явилася в селі машина з людьми із властей, стали бігти з просьбою старі жінки з паличкою і каліки — колгоспники, просили відкрити кап- лицю, тоді побачили, що люди біжать до них, машина з представниками влади хутко поїхала з нашого села Коза- рівки. Після цього приїзду з Вінниці стало ще гірше у нас на селі, чи не щодня приїздить міліція в село до нас. 1979 року 29 дня січня голова сільради товариш Німачук Федір Іванович та зав. бібліотекою Бистрицький Станіслав удвох прийшли до хати Пасіки Долина, котрий лежав у ліжку, а дружина його Олена Пасіка поїхала до Вінниці з хворим своїм хлопчиком, голова Німачук Ф. І. став бити Долина у ліжку до крови, а Бистрицький С. помагав йому теж. Долин зібрав усі сили свої, втік босоніж по снігові до сусідки, кривавив дуже дорогою, сусідка не мала чоловічих чобіт, поповз, бідолаха, до іншої сусідки із стогоном силь- ного болю... там дали Долинові чоботи й одяг верхній. Долин подався до колгоспної контори, там було засідання колгоспу, а на порозі контори вже стояли й дивилися два переможці, Німачук Ф. І. та Бистрицький С., а Долин побитий у крові був, він стогнав від побоїв усього тіла, йому нічого не сказали, тільки підсміювалися. За те Долина побили, що він підписав прохання на поворот каплиці; потім ходив голова сільради Німачук Ф. І. нашим селом, залякував людей, рвав їх за коміри одягу, а ще наказував людям, хто проти радянської влади, під- пишіться мені. Люди не хотіли підписуватися проти радян- ської влади, тож він змушував їх: «Відмовтесь від кап- лиці». Люди залякані, збентежені, не знали, що їм робити. Того ж дня викликала наша влада місцева си